У давні часи ріка Клов нагадувала стрімку гірську річку, що несла свої води до Либеді. Слово “клов” означає «бурхливий», «клекоче». “стрімка вода”.
Ріка Клов дала назву урочищу, що знаходилося у центрі Києва. Давнє урочище Клов у всі часи вважалося місцем легендарним і містичним. Тут у районі Кловського Провалля існувало велике язичницьке капище (можливо , навіть кілька язичницьких храмів). На їх місці в XI ст. лаврський ігумен Стефан заснував Кловський (Стефановський ) монастир, але він не пережив Батиєвої навали. Після цього на території Клова довго ніхто не жив – стародавні духи ревно оберігали своє місце.
У 1752-1756 роках сна теперішній вул. Пилипа Орлика № 8 спорудили Кловський палац( архітектори І. Г. Шедель , С. Д. Ковнір ). До речі, мало хто знає, що саме навколо цього палацу ріс той липовий гай, що дав назву цілому історичному району столиці!
А що ж ріка Клов? Клов і досі вважається найбільш небезпечною. Хоча її ї закували у підземеллі, але вона існує і сьогодні. Її протяжність — 3,2 км. Має дві притоки — Кловицю та Хрещатик. Під час дощів у Клов збирається вода з усього центру Києва. Велетенська хвиля миттєво заливає підземний тунель, і якщо туди потрапляють люди, то шансу врятуватися у них нема.
Наприкінці ХІХ на поч. ХХ сторіччя ріка Клов – у сухі дні струмок – протікала вулицею Хрещатик. Під час дощів, вода з сусідніх пагорбів наповнювала струмок водою і він перетворювався у бурхливу ріку, підтоплюючи будинки. У деяких джерелах згадується, що інколи “на Хрещатику тонули люди й коні”.
Тоді і вирішили збудувати Хрещатицький колектор. Русло вирівняли і вже у 1889 році Клов запроторили у величезну цегляну трубу, засипавши зверху землею. Обійшлося це диво інженерної думки місту не дешево, в 100 тисяч рублів.
Зараз ця ріка нікуди не поділася, вона все також у сухі дні тихо дзюрчить, а у дощові клекоче під головною вулицею країни. Київські дигери (люди, що подорожують штучними підземеллями) вважають Клов найрасивішою підземною рікою і влаштовують для бажаючих екскурсії її руслом.
Підготувла Аліна Астахова, користуючись gorodkiev.com, Вікіпедія
