18 січня 1899 року у Катеринославі (нині – м. Дніпро) народилася Поліна Михайлівна Горенштейн, талановита балерина і скульптор, відома під псевдонімом Ліна По.
Її обдарування яскраво виявилися з дитинства — вона захоплювалась музикою й танцями, писала вірші, малювала, ліпила. У 1913 році в Катеринославі чотирнадцятилітня Поліна одночасно із заняттями в хореографічній студії бере уроки в скульптора-професіонала. З берега Дніпра приносить додому глину, ліпить різні фігурки. Та в душі все сильніше звучить музика, а перед очима танцює Айседора Дункан. Вона вчиться в школі балерини Тальори, а потім у школі хореографії К. Воронкова. І от в 1919 році народжується балерина — Ліна По.
Якийсь час вона виступає в театрах Києва та Харкова, працює постановником танців у Маріуполі. А в 1921 році її відряджають на навчання до Москви. З 1921 року вона в Москві. Виступи молодої балерини, її хореографічні вистави публіка сприймала з великим ентузіазмом, але вона не заспокоювалась, постійно працювала над вдосконаленням свого таланту. Щоденні репетиції змінювались відтворенням на папері цікавих танцювальних поз.
Заняття скульптурою і малюванням, допомогли їй в оволодінні мистецтвом танцю: «Я брала олівець і змальовувала особливо цікаві для мене рухи балерин, пози. Я обожнюю людське тіло… Я усмоктувала скульптурну гармонію тих рухів, які може відтворити людина».
1934 року сталася біда. Поліна Михайлівна тяжко захворіла: параліч рук і ніг, втрата зору. У лікарні вона провела два роки, лікарі повернули їй можливість рухатись, але молода балерина залишилась сліпою.
Повернувшись додому, Ліна По показала свої перші недосконалі статуетки відомому художникові Михайлу Нестерову. Вимогливий до себе й інших, Михайло Васильович схвалив її роботи і допоміг Ліні Михайлівні повірити в те, що вона зможе знайти своє місце в житті. Так народилась скульпторка Ліна По.
Уже на початку 1937 року Ліна Михайлівна створює однофігурні композиції на теми хореографії, які виконані не тільки з досить високою професійною майстерністю, але й виражають суть самого танцю. Кращі серед перших її скульптур — “Танець із покривалом” і “Балерина (Пірует)”.
“Балерина.Пірует
”
Її подвижницький шлях в образотворчому мистецтві продовжувався 12 років, до самої смерті. Не маючи змоги танцювати на сцені, вона танцювала душею і уявою — створила цикл скульптур танцівниць. Тут як окремі фігури, так і складні композиції, в яких приваблюють точність передачі рухів, ліризм, одухотвореність образів, відчуття свята.
“Стрибок
”
Її скульптуру “Стрибок” вважають одним із найкращих творів сучасної пластики невеликих форм. Нині скульптура знаходиться у Третьяковській галереї в Москві. Скульптурний портрет – бюст Олександра Пушкіна за її авторства знаходиться в Санкт-Петербурзі, в квартирі-музеї О. С. Пушкіна.
Померла Ліна По 26 листопада 1948 року. Вона мала рідкісне обдарування — просторову уяву, доведену до високого ступеня досконалості. “Бачила” предмети, явища, людей яскраво й тримірно, ніби в об’ємному кіно. Їй були притаманні надзвичайна працелюбність, бажання залишатись в активному житті, цілеспрямованість.
“Дівчина у хустинці
”
Вона пробуджувала енергію в людях. Творила сама і надихала на творчість інших. Письменник М. М. Пришвін після знайомства з нею писав у щоденнику: “Ворухнулась у душі героїня моєї майбутньої повісті…” А коли майстрині не стало, він записав: “Вона була борцем за гідне життя тут, на землі… Що може бути кращим за те, щоб сліпа давала світло людям…”.
За матеріалами газети Дніпропетровщини «Зоря»
