kiev-ukr.segodnya.ua
Мистецтво не бачити, але жити. У Національному музеї Тараса Шевченка (б-р Тараса Шевченка, 12) презентували роботи сліпих та слабозорих майстрів. Картини, фотографії, ляльки, зразки народно-декоративного творчості – все зроблено на дотик, інтуїтивно, за допомогою внутрішнього, або як кажуть самі творці – ментального зору. Всього до сотні особливих робіт.
Ірина Бородюк втратила зір через діабет. До того жінка працювала флористом в одному зі столичних магазинів. Але, як-то, згадує майстер, в один день осліпла. “Я переживала важку і тривалу депресію. Адже я втратила світ – його фарби, форму, глибину. Я не знала, як жити, і весь час думала, що ось так і закінчу життя в порожньому, чорному просторі, наповненому страхом і жалем. Але мені допомогла дочка. Вона подзвонила і сказала, що придумала, чим мені зайнятися, привезла тканину, нитки, клей, і я стала робити штучні квіти. Я згадувала їх, які їх пелюстки, стебла, листя. Я почала малювати квіти в своїй уяві, а мої руки стали його продовженням”, – розповідає автор власної техніки виконання об’ємних картин Ірина Бородюк.
Інна Лісова втратила зір після пологів. І хоча лікарі попереджали її, що материнство може погано позначитися на її здоров’ї, жінка все ж вирішила ризикнути. У результаті – відшарування сітківки і повна сліпота. До цієї трагічної події Інна вже малювала, адже вона закінчила Московський поліграфічний інститут і була дипломованим художником-графіком. Чорний світ, в який занурилася жінка, не зламав її, вже через короткий період вона знову взяла пензля в руки і стала малювати, як уміє, по пам’яті. Сліпота змінила стиль її картин. Тепер вона часто зображує дівчинку з великими сумно-здивованими очима.
Через трагедію зір втратила Алла Лижник. У неї залишилося не більше 1% слабкого периферійного зору. Жінка впала в депресію і навіть збиралася покінчити життя самогубством. Але якось почула по телевізору репортаж про сліпого художника і у неї з’явилася надія. Алла вирішила стати фотографом. Вже через короткий час вона стала позаштатним кореспондентом – фотографом міської газети “Естафета” у Дніпропетровську.
“Коли я роблю знімки, я багато в чому покладаюся на нюх. Він загострився у мене після того, як пропало зір. Я знімаю квіти – вони дивовижно пахнуть і котів – від них виходить теплий, приємний аромат”, – говорить фотограф Алла Лижник.
Свою техніку придумав львів’янин Юрій Ломов. Коли чоловік почав сліпнути, він став малювати в “квазіграфіки”, тобто писати картину однією лінією і точок. “Не буває безвихідних ситуацій. Більше того, якісь позбавлення – це шанс відкрити в собі новий талант, розвинути вже наявний і продовжити повноцінно реалізовуватися в цьому світі”, – говорить Юрій Ломов.
Виставка робіт сліпих майстрів буде відкрита ще два тижні. Відвідувачам будуть пропонувати і інтерактивну екскурсію, під час якої можна буде помацати експонати руками, навчитися писати шрифтом Брайля, попрацювати з художніми матеріалами наосліп, ознайомитися з експозицією за допомогою різних органів чуття.
“Спробуйте зав’язати очі на годину. І в цій повній темряві щось зробити. Ви можете вийти на вулицю, і це вже стане небезпечно. Але так ви зможете відчути світ сліпих людей, наскільки вони беззахисні перед зовнішніми обставинами, наскільки вимагають нашої з вами допомоги та розуміння. А адже серед них так багато талановитих людей, яким потрібна елементарна людська підтримка”, – говорить президент всеукраїнської громадської організації “Народна академія творчості інвалідів” Олена Александрова.
У залі поруч з основною експозицією свої об’ємні роботи, адаптовані під тактильні відчуття, представив Сергій Поноченюк. Він вирізав з дерева кілька копій своїх картин і записав до них аудіопояснення.
