Стенд зі стародавніми настольними іграми захоплює і дорослих, і дітей. (Фото з сайта nmiu.com.ua.)
Дивлячись на потік дітей у Національному музеї історії України, здається, що це експозиційні зали котроїсь із західноєвропейських столиць або ж Вашингтона чи Нью-Йорка — адже там iз раннього віку привчають малят до культури музейного пізнання.
Тепер і в нашому НМІУ діти поспішають iз поверху на поверх квестовими маршрутами, щось досліджують, реконструюють, виконують «таємничі» завдання, граються, а на майстерках охоче творять «історичні пам’ятки» в давньому стилі.
У стінах музею дівчата й хлопці отримують відповіді на різноманітні запитання. Як виготовляли тканину на наших землях тисячі років тому, на яких музичних інструментах грали, чим освітлювали домівки, в чому пекли хліб? У що вірили трипільці, готи, скіфи, жителі грецьких колоній, слов’яни — всі предки нашого дивовижного народу з багатющою історією й культурою? Як вони захищали свою — нашу — землю?
Осмислена ідентичність
«Дитячі програми в Національному музеї історії України діють далеко не перший рік, — розповідає «УМ» заступник директора НМІУ з питань розвитку Наталя Іванченко. — Проте до 2014 року вони були зорієнтовані переважно на приваблення відвідувача пізнавально-розважальними елементами. А наше сьогодення потребує переосмислення основної мети дитячих програм. Загалом, заходи для дітей у нашому музеї ми прагнемо зробити українськими за духом і європейськими за формою. Віднедавна дитячі програми були оновлені відповідно до нових історичних знань про Україну, новітніх педагогічних методик та національної стратегії патріотичного виховання дітей та молоді».
Для пані Наталі особисто поштовхом для такого оновлення та створення нових програм стало відкриття фотовиставки «Небо падає» загиблого бійця Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Антона Кіреєва. Він одним із перших пішов на війну — спершу фотокореспондентом, а потім і воїном. На відкритті його побратими звернулися до тилу з проханням навчати дітей історії.
Саме в ґрунтовному знанні перемог і поразок своєї країни вони бачать вихід із нинішньої ситуації і забезпечення в майбутньому миру в Україні.
«Часто саме на сході хлопці починають цікавитися історією і читають книги, які в мирному житті їм би й не спало на думку брати до рук, — розповідає Наталя Іванченко. — Здобувши кризовий досвід, вони зробили висновок, що нове покоління варто виховувати не просто на знанні історичних фактів і явищ, а й на аналізі помилок, яких упродовж віків припускається українська нація».
За словами заступника директора, наразі є пригодницько-пошукові програми для дітей різних вікових категорій — дошкільнят, молодших школярів, середньої школи. Вони пізнавальні, динамічні, покликані повертати дітей в український культурний вимір. Це класичні й інтерактивні екскурсії, квести, майстерки.
Діє маршрут «Слідами давніх звірів» для 5-7-річних відвідувачів. З вересня розпочнуться родинні «маршрути», в яких батьки разом із дітьми зможуть пройти «крізь віки» за унікальним путівником, приміром, із таких тем: «Світло в історії людства», «Від волокна до полотна», «Транспорт від Трипілля до сьогодення».
«Усі чотири поверхи нашого музею містять безліч цікавинок, які відкриються для відвідувачів із новим «тематичним» проходженням експозиції», — переконана Наталя Іванченко.
Дослідники й переможці
На літо музей підготував чимало цікавого для юнацтва. Щодня тут відбуваються тематичні інтерактивні екскурсії, серед яких — «Таємниці дружинного скарбу», «Дари богів», «Таємниці града Кия», «Козацькими стежинами» та багато інших.
Дитина тут засвоює знання в незвичній формі. Сама шукає інформацію, відгадує загадки та ребуси, виконує різноманітні завдання. І в результаті відчуває себе дослідником і переможцем. Таке заняття розраховане на півтори-дві години.
До програми діти обирають котрийсь майстер-клас: виготовлення трипільського оберегу, оздоблення козацької шаблі, створення прикрас чи традиційних іграшок.
На інтерактивному занятті «Код героя» підлітки дізнаються про героїчні постаті в історії України, про цінності свого народу, які дійшли до нас із минулих століть завдяки вчинкам відомих і безіменних героїв.
Наприкінці ставиться запитання: «Хто ж такий герой, звідки він, хто ним може бути?». Учасники отримують планшет зі зворотною камерою, в якому бачать себе. Отже, вияви героїзму сприймають уже не як пафос, а як щоденне життя. І свої вчинки починають бачити як такі, що або віддаляють їх від героїзму, або ж наближають до нього.
У червні музей запропонував виїзні заняття пришкільним таборам столиці. Скажімо, «школу екскурсоводів»: на першому занятті дітям роздавали описи цікавих експонатів, а на другому, уже в музеї, юні екскурсоводи самостійно розповідали про них своїм друзям і батькам.
Практикум козацької демократії
Цього року працівники НМІУ вдосконалили те, що було найпопулярнішим у 2015-му. А це козацька тематика, державна символіка й історія стародавнього Києва.
Діти не просто дізнаються факти з історії, а мають нагоду вийти на новий рівень громадянської свідомості. Зростає розуміння, що кожен має здібності, щоби бути корисним для своєї громади, країни і для самих себе.
«Молодші школярі, як правило, краще засвоюють якийсь матеріал через власний соціальний досвід. На занятті «Козацька рада на Січі» ми розповідаємо про запорожців, показуємо унікальні предмети, пов’язані з козацтвом. А потім граємо в «раду на Січі»: діти обирають отамана, полковників, генеральних суддів, — розповідає «УМ» завідувач лабораторії музейної педагогіки НМІУ Лариса Коцар. — Усі вибрані отримують відповідні клейноди.
Так діти в ігровій формі засвоюють принципи козацької демократії. Трапляється, що «товариство» обирає кошовим отаманом дівчинку. Раніше жінки в козацьких радах не брали участі, їх і на Січ не пускали.
А тепер «слабка стать» опанувала найрізноманітніші професії, зокрема, і президента країни. Отже, й отаманкою може бути.
Доказ тяглості часу
Цього року пані Лариса «експериментувала» з новою темою — «Таємниці археології». Адже у Національному музеї історії є унікальна археологічна колекція, пов’язана ще з засновником музею Вікентієм Хвойкою, з Миколою Біляшівським, з першими розкопками в Києві, що проводилися на вулиці Кирилівській.
Скажімо, в експозиції є 17-тисячолітній орнаментований бивень мамонта. «Археологія є складною для молодших школярів, бо в них іще не сформувалося уявлення про плин часу, про давність, — розповідає музейний педагог. — Утім це один iз найцікавіших для дітей періодів. У цей час людина була дуже пов’язана з природою, все відкривала для себе і всього навчалася, починаючи від мови. Це ніби дитячий період історії людства. До того ж, для дітей молодшого віку надзвичайно цікава містична сторона цієї доби, коли народжуються мистецтво і перші вірування».
На таких заняттях діти можуть узяти до рук уламки виробів із кременю, трипільської кераміки. «Ми на простих прикладах пояснюємо, як пролягають культурні шари, як відбуваються археологічні розкопки.
Ось дитина гуляє на майданчику. Загубила ґудзика. Минув рік, два, його засипало листям, згодом вкрило шаром землі, який iз кожним роком нарощується. Тоді приходять археологи і, як криміналісти, досліджують докази існування минулих часів.
Вони знімають перший шар — знаходять той ґудзик. Знімають далі — і тут ми показуємо дітям предмети, які можуть знайти при цьому археологи. Горнятко, якому 100 років. Іржавий ніж, якому 800 років. Уламок кременю, якому 9000 років… У дітей розкриваються очі: для них це зримий доказ існування тяглості часу».
Давнина у подарунок
На тематичному занятті про повсякдення стародавнього Києва діти дізнаються, як жили кияни тисячу років тому, що вони їли, як одягалися, у що гралися. Потім дітлахам дають приміряти на себе щось із давнього одягу.
Буває, що діти хваляться: «Я два роки тому був у вас у музеї — мені дали поміряти давньоруський шолом!». Як таке не запам’ятати?
Не так давно у НМІУ запровадили «День народження в музеї». Під зацікавлення конкретної дитини працівники створюють індивідуальну програму. Це можуть бути театралізовані вистави, перевдягання в одяг обраної епохи, ігри і майстер-класи.
Одну з програм музейники готували для дівчинки, яка захоплюється конями. І для себе відкрили, що в експозиції, починаючи з первісних часів і до сьогодення, є багато речей, що показують співжиття людини з цією благородною твариною.
Із листопада минулого року кожна перша субота місяця у НМІУ — «Дитячий день». Щоразу дітям пропонують ексклюзивну програму. У першій половині дня відбувається квест для малят 5-7 років, у другій — для учнів початкової школи. Певні правила, які існують для музею, подають чітко і зрозуміло, поза тим діти почуваються в музеї вільно. Деяких речей можуть торкнутися, дещо приміряти на себе і сфотографуватися.
«Моя донька відвідувала майже всі «Дитячі дні» у музеї, — розповідає мама 5-річної Марійки Світлана. — Після заняття, присвяченого скіфам, вона намалювала пектораль, вдягла на мене і веліла: «Будеш тепер скіфською царицею!». Дітям приємно пишатися історичною спадщиною свого народу, яка в музеї стає їм настільки близькою.
ДО РЕЧІ
На заняття слід записуватися заздалегідь, зателефонувавши у музей. НМІУ працює без вихідних, окрім останньої п’ятниці місяця. У літній період — у будні з 9.30 до 18.00, у п’ятницю та вихідні — з 10.30 до 19.00.
Упродовж навчального року кожен учитель історії може провести урок у музеї, показати ті речі, які діти доти споглядали лише зі сторінок підручника. З минулого навчального року на базі НМІУ запроваджено курси з історії України для тих, хто обрав цей предмет для ЗНО
Джерело: Україна молода
