Андріївський узвіз у Києві: портал в потойбічний світ і другий дім Булгакова

31 Жовтня 2014 13:22
kudarom.com.ua

kudarom.com.ua

На знаменитій вулиці можна знайти будинки, де жили мери і письменники, і дізнатися про будинки терпимості

Гуляти по Андріївському узвозу приємно в будь-яку погоду. Особливо він прекрасний восени, коли виблискує на тлі жовтого листя. Спуск, незважаючи на засилля торговців, незмінно зберігає дух стародавнього Києва – неповторну атмосферу зберігають старі будиночки та стародавні пагорби, крізь які в свій час і був прокладений звивистий шлях, що зв’язав Верхнє і Нижнє місто, а його контури з висоти пташиного польоту нагадують шапку Мономаха.

Ми пропонуємо вам запастися термосом з гарячим чаєм, одягнутися тепліше і прогулятися разом з нами по невідомому Андріївському. Адже саме тут можна зустріти за трапезою відомих українських політиків та артистів, наштовхнутися на іноземних зірок, що купують на розкладках милі дрібнички, і почути старі легенди – адже історія Андріївського сповнена неймовірних преданіяй і мистии. Подейкують, що тут існує навіть портал в потойбічний світ, а вечорами по спуску бродить чорний кіт Бегемот. До речі, тут мешкає дуже багато бездомних котів: торговці жартують: їх так багато через те, що в 1920 році спуск перейменували в честь революціонера Георгія Лівера. Але, слава Богу, в 1957 році йому повернули древню історичну назву.

ДІМ МЕРА ЧАСІВ ВІЙНИ

2_7310796__
Почати прогулянку радимо з нижньої частини узвозу – сюди можна дійти за 5 хвилин від метро “Контрактова площа”. В давнину піднімалися по крутому спуску торговці саме так, втрачаючи товар, який падав з возів. Кажуть, саме з тих пір і з’явилася приказка: “Що з воза впало, те пропало” – адже внизу, на перетині з Боричевим Током, перебували врата, де купці платили митний збір, а складальники податей збирали товари, що впали. Тут же, на Андріївському узвозі, 2, можна побачити скромну садибу, де проживав мер Києва (бургомістр) часів фашистської окупації – Олександр Оглоблін (Мезько) – єдиний мер столиці, який народився і виріс у Києві. Оглобін був професором, доктором історичних наук, викладав у Києві. А після війни емігрував до США.

БУДИНОК ТЕРПИМОСТІ В “КОЛЕСІ”

893434_7310794__
У народі спуск також називають столичною вулицею червоних ліхтарів. Правда, в яких саме будівлях перебували будинки терпимості або, як їх зараз називають, публічні будинки, думки києвознавців розходяться. Деякі запевняють, що один з 9 будинків, що діяли на узвозі, був розташований в будівлі нинішнього театру “Колесо” (Андріївський узвіз, 8). А інші стверджують, що жоден з них не зберігся, оскільки всі будинки були дерев’яними, і пізніше їх знесли. Але факт наявності публічних будинків на Андріївському підтверджується і в історичних документах: в XVIII столітті вулиця не вважалася престижною, тому на ній з’явилися “обителі для дам легкої поведінки”. А виселили “дам” звідси тільки в середині ХІХ століття – клопотанням письменника Андрія Муравйова, який оселився на узвозі. До речі, він активно займався зміцненням Андріївської гори і оновленням легендарної церкви.

ЗАМОК РІЧАРДА: МПОМСТА ПІЧНИКІВ

1107524_7310793__

Одна з унікальних споруд спуску – Замок Річарда (Андріївський спуск, 15), пам’ятник архітектури, будівля в стилі англійської неоготики. Будувався він з 1902 по 1904 рік, за замовленням промисловця Дмитра Орлова. Квартири планували здавати в оренду, але господаря садиби застрелили, і вдові довелося через борги продати замок на аукціоні. Незабаром орендарі в будинок таки заселилися, але покидали свої квартири з жахом – оскільки чули там виття і стогони. Втім, ніякої містики не було, всьому виною – борги за несплату: пічники, будуючи дім, заклали в димоходи просвердлену в багатьох місцях яєчну шкаралупу, яка під час сильного вітру і видавала моторошне виття.

Жив в цьому замку скульптор Федір Балавенський, один з авторів пам’ятника княгині Ользі. Також тут розташовувалася редакція сатиричного журналу “Шершень”, для якого писали Леся Українка та Іван Нечуй-Левицький. За радянських часів тут облаштували комуналки, але потім мешканці з’їхали. Зараз будинок порожній: у ньому хочуть відкрити готель.

ТЮТЮННИК І ГРАБОВСЬКИЙ

34_7310797__

На Андріївському узвозі, 34, жив відомий український прозаїк 60-х років – Григір Тютюнник. Тут він написав свій твір “День мій суботній”, в якому описав реальне життя Андріївського узвозу та його пам’ятки. На жаль, доля письменника виявилася трагічною – він покінчив життя самогубством, похований на Байковому кладовищі.

Якщо зайти через арку у двір будинку, то в денний час там відкритий чорний сходовий хід – в будинок, який раніше призначався для прислуги і сажотруса. А ось в двоповерховому будинку по сусідству знаходяться майстерні художників: будинок, де вони розташовані, будувався в 1840-х роках для польського письменника Міхала Грабовського, який теж жив на Андріївському. Усередині художники відкрили орнаменти старої кладки і дранки, щоб можна було цілком оцінити “дизайн” того часу.

ЗАЧАРОВАНЕ МІСЦЕ НА ТЕРАСІ

1019963_7310792__
Головне надбання спуску, безумовно, – це Андріївська церква, яка немов ширяє над Києвом. Вона була зведена за розпорядженням імператриці Катерини II згідно з проектом Бартоломео Растреллі. Кажуть, що тераса храму – зачарована, і той, хто тут побуває, закохається в Київ назавжди, як і зробив один з героїв письменника Миколи Лєскова. Сюди часто ходив український диригент Олександр Кошиця, який жив на Андріївському. До речі, одна з легенд говорить, що церква стоїть на воді, і саме тому на ній немає дзвіниці. Адже дзвін розбудить воду “підземелля”, і настане вселенський потоп. Подейкують, що за радянських часів влади саме з цієї причини побоялися підірвати Андріївську.

ДРУГИЙ ДІМ БУЛГАКОВА

_38_7310822__

У двоповерховому будинку на Андріївському узвозі, 13, жив і творив легендарний письменник Михайло Булгаков. Опис будівлі, де зараз будинок-музей Майстра, можна знайти в “Білій Гвардії” і “Днях Турбіних”. Але Булгаков проживав також в будинку №38 – навпроти Андріївської церкви. Там була обитель київського педіатра Івана Воскресенського, який був другим чоловіком матері письменника. І коли Булгаков вперше одружився в 1913 році, то разом зі своєю дружиною Тетяною вони деякий час займали кімнату Воскресенського. До речі, пізніше дружина стала прототипом персонажа Ганни Кирилівни в його оповіданні “Морфій”.

Дистанція прогулянки – 750 м
Час прогулянки – 50 м

Джерело: Сегодня.ua