www.aif.ru
А чи може щось постати навзамін на цьому місці у центрі столиці України, чи варто взагалі споруджувати тут один знак замість іншого – Укрінформ провів бліц-опитування.
Олексій Памченко, студент: “Нічого не треба ставити, це місце трагічне. Я знаю, що в часи війни фашисти встановили тут шибеницю, вішали людей”.
Михайло Погребинський, політолог: “Якщо не можна відновити колишній пам’ятник Леніну, то я б запропонував встановити тут пам’ятник письменнику, громадському діячеві Володимиру Короленку, який, на мою думку, був зразком політичної толерантності у конфлікті позицій, і міг би стати символічною об’єднавчою фігурою для обох сторін України”.
Василь Ткаченко, історик: “Не варто міняти пам’ятник одному вождеві на пам’ятник іншому. Тут має бути споруджено щось символічне на знак національного примирення, єднання. Можливо, нехай це буде каплиця з животворним вогнем”.
Дмитро Видрін, письменник: “Я за освітою філософ, не займаюсь ні знесенням, ні відновленням їх, але вважаю, що пам’ятники повинні бути духовними,а не кам’яними”.
Володимир Цибулько, політичний експерт: “Тут має постати пам’ятник Данилу Галицькому, який був свого часу київським князем, оскільки Київ входив до Галицько-Волинського князівства. Це було б символічно, адже звідси пролягає дорога на Львів”.
Ігор Мірошниченко, народний депутат (фракція ВО “Свобода”): “Найбільш компромісним варіантом була б статуя Матері Божої. Або можна поставити тут пам’ятник Василеві Симоненку, великому українському поету”.
Євген Головаха, соціолог: “Тут має постати пам’ятник жертвам Леніна, адже саме з цим іменем пов’язана перша українська трагедія у громадянській війні, коли в лютому 1918 року до Києва увірвалися червоні загони Муравйова і тут почався терор проти українства, людська кров текла вулицями. Саме Ленін був причетний до цього, і Київ не забуває цього, тому не хоче повторення”.
