tsn.ua
На відміну від Різдва й Хрещення свято Маланки та Василя не відігравали важливого значення в релігійному календарі, тому саме ці дні вважалися найкращими для ворожіння.
Дівчата у ці дні, як завжди гадали на долю та судженого, а старші люди на врожай та довге життя.
Наприклад, щоб дізнатися, які овочі вродять – із печі витягували вуглинки. Кожній з них давали назву овоча. Вуглинка, що згорала повністю, віщувала врожай відповідних овочів і навпаки. Іноді подібний магічний прийом використовувався й у ворожіннях на здоров’я членів сім’ї.
Щоб дізнатися, котрий місяць року буде дощовим, розрізали навпіл 6 цибулин і в кожну половинку сипали солі. Цибуляні «блюдця» залишали на ніч на столі, позначивши попередньо, який місяць року кожне символізуватиме.
Але найбільше Новий рік пов’язаний, звичайно, з дівочими ворожіннями про шлюб. Магічні прийоми цієї ночі багато в чому схожі з тими, що мали місце на Катерини та Андрія. Приступаючи до ворожінь, дівчата намагалися отримати відповідь на чотири питання: чекати у Новому році шлюб чи смерть; якщо шлюб — то куди; хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим.
Відповідь на перше питання у багатьох місцевостях давала вишнева гілка, поставлена в день Катерини у воду на покуті. Якщо вона розквітала до Нового року, це вважалося хорошою ознакою. Поширеним прийомом ворожінь було слухання різних звуків: гавкоту собак, луни, людських голосів, тощо, що трактувались у негативному або позитивному плані. Цікаво, що саме на Меланку хлопці, котрі перед цим отримали гарбуза, вдруге могли засилати сватів.
Новорічна ніч, як і різдвяна, вважалась у народі чарівною, з нею було пов’язано чимало повір’їв. Очевидно, під впливом християнства виникло уявлення про те, що в ніч із 13 на 14 січня «відкривається небо» і в Бога можна попросити що завгодно.
Підготувала Аліна Астахова
