У народі колись вірили, що на місці нинішнього фонтану «Самсон» колись було священне джерело. Вважалося, що від цього джерела залежить доля Києва: поки він існує, доти буде стояти місто.
Версія істориків менш романтична. Вони стверджують, що на місці « Самсона » розташовувався резервуар, де накопичувалася вода з джерел двох гір – Замкової та Андріївської.
Резервуар побудували ще за часів Київської Русі. Вода до нього надходила дерев’яними трубами, і жителі Подолу використовували її для своїх потреб. Коли ж у середньовічній Європі стало модним прикрашати центральні площі фонтанами зі скульптурами, кияни теж «облагородили» свій резервуар невеликим фонтанчиком. Зверху його накрили альтанкою, а всередині поставили дерев’яну скульптуру ангела з чашею у руках, з якої витікала вода. На верхівці альтанки з’явилася фігурка ще одного ангела , яка оберталася на вітрі. Цей павільйон називали «феліціалом».
Перша статуя Самсона, що роздирає пащу леву, з’явилася на цьому місці в 1749 році. Її створили за проектом архітектора Івана Григоровича- Барського разом з новою альтанкою. Тоді ж вода потекла в резервуар вже по Сирецьких трубах. Це був самий перший водогін у Києві.
Фонтан, охрещений «Самсоном» , відразу ж «вписався» у Подільський пейзаж. Кияни переконували приїжджих, що, випивши з нього води, ті залишаться у місті назавжди. При цьому розповідали легенду. Нібито плив якось по Дніпру син царя Давида Самсон Сильний. Причаливши до берега, він несподівано побачив лева. Недовго думаючи, богатир схопив звіра за пащу і наступив на нього ногою. Тієї ж миті вони разом закам’яніли і назавжди залишилися в Києві.
Під час свят духовенство освячувало воду у фонтані, а колони ротонди прикрашали гілками дерев. На шию біблійному богатирю вішали натільні хрестики, щоб той охороняв місто від біди. Наприкінці XVII століття на даху павільйону встановили сонячний годинник, створений викладачем Києво -Могилянської академії французом Брульоном.
Але у 1811 році на Подолі сталася грандіозна пожежа, і годинник згорів разом з павільйоном. Незабаром альтанку відбудували, але вже без годинника.
У 1934 році улюблений усіма фонтан несподівано розібрали. Кажуть, через непорозуміння. Перед якимось святом один з місцевих начальників проводив на Подолі інспекцію території. Побачивши біля «Самсона» купу сміття, він гнівно вигукнув: «Убрать! » І махнув рукою у бік альтанки зі скульптурою. Перелякані підлеглі тут же кинулися виконувати розпорядження, так і не уточнивши, що саме потрібно ліквідувати. Так на Подолі не стало знаменитого фонтану.
Друге життя «Самсон» отримав через півстоліття. Напередодні святкування 1500 -річчя Русі його відтворили по збереженій копії (зараз її можна побачити в Національному художньому музеї України ). Як і раніше, альтанку зі скульптурою називають фонтаном, хоча з пащі лева давно вже не ллється вода.
Це місце користується популярністю, як киян, так і гостей міста: тут фотографуються і призначають побачення.
Підготувала Аліна Астахова, користуючись “Киев- мой любимый..”, сайт Історії Києва.