Храм, що відбудовували п’ять разів, став для українців особливим.
camrador.hall.org.ua
Адже у Церкві Різдва Христового з 6 по 8 травня 1861 р. стояла труна з тілом славетного поета Тараса Шевченка.
narodna.pravda.com.ua
Журнал “Украинская жизнь” за 1913 рік писав: “…можно собственно сказать, что до 60-х годов не было украинского общества: были литературные кружки,700-501
были отдельные семьи и личности, проникнутые национальными симпатиями. Похороны Шевченко – вот первый факт общественной национальной жизни в Украине”.
primetour.ua
У описі опис похорону Тараса Шевченка, що залишив його друг Честахівський, йшлося… “Батько наш, дорогий Кобзар, орел сизокрилий, уже в Києві. Учора 6-го числа, в сім часів утра приїхали в Бровари… Процесія почалася около 5 часів у самому лісі, що з сторони Броварів. На мосту одпрягли коней і студенти й громада несли на руках Кобзаря аж до самісінької церкви Рождества, що на Подолі. Усю дорогу казали привітні слова Батькові Кобзареві і оставили його на ніч у церкві. У неділю, в чотири часа пополудні, одслужили панахиду і понесли Батька Великого на руках…
Як вийшов я з церкви та подивився, що діється надворі під великим небом, то я не знаю, братці українці, як Вам сказати, що діялося зо мною. Хотілося би умерти, або утопитися…щоб не побачити більше такого. Домовину Кобзаря поставили на нари і несли на руках понад Дніпром широким і понад крутими горами.
Попереду їхали на конях два жандарма, за ними хор не солдатської, а городської музики, грали марш. За ними несли хреста, а за хрестом хоругву, а за нею ще дві хоругви, потім попи, за ними група цехових громадських значків 8-м, а потім красувався кобзарський гроб, накритий червоною китайкою – заслугою козацькою, а кругом його 11 значків городських цехів. Процесія розтягнулася на цілісіньку версту, і вид був такий високоторжественний і поразітельний та добром пахучий, що хіба тільки у Бога в раю”*.
Земляк і давній знайомий Т. Г. Шевченка Петро Лебединцев згадував: “Не тільки в церкві, а й на дворі було повно-повнісінько людей. Сотні киян зібралися на Олександрівській і Михайлівській, біля Царського саду стояло народу не менше, ніж буває 15 липня під час Володимирського Хресного ходу”. Так оплакував український народ смерть свого Кобзаря.
Біографія Тараса Шевченка переплітається з історією подільської церкви не тільки чорною датою його смерті. Церкву Різдва Христова у черговий раз закінчили відбудовувати і освятили саме тоді коли народився поет – у 1814 р. Пізніше – за завданням Археологічної комісії Т. Г. Шевченко замальовував пам`ятки старовини давнього міста. І хоча Тарасові зображення церкви Різдва, на жаль, не збереглися, проте достеменно відомо, що він її малював.
www.interesniy.kiev.ua
Кияни вважали, що церква Різдва була заснована за часів Київської Русі, коли правив князь Володимир. Це засвідчує документ зборів Київської духовної консисторії “Фундамент доскональный тестований храму Рождества Христова”, опублікований у журналі “Киевская старина”. У ньому стверджується, що “церковь Рождества Христова Киево-Подольская, Крещатицкая – перва має и веде свій фундамент од самого крещения Володимерового и Руси, од року 6519” (тобто 1011 р. від Різдва Христова. – Л. Г.).
У документах цей храм згадується вперше у 1543 р. Ким він був збудований і який мав вигляд невідомо, але вже через двадцять років його не існувало і на пожертвування відбулося відновлення церкви. На початку XVIII ст. церква згоріла, і в 1717 р. знову відновлена. Після цього храм Різдва Христового відбудовуватиметься ще двічі. Спочатку міським архітектором Меленським, який відновлював її 40 років. А потім після зруйнування у 1935 році, за ініціативи колишнього мера столиці Олександра Омельченка, храм на Поштовій площі знову побудували. Причому значна кількість збережених архівних креслень і фотодокументів дала змогу провести відтворення Церкви з високим ступенем достовірності.
070-462
Підготувала Аліна Астахова, користуючись матеріалами сайту “Храм Великомученика Дмитрія Солунського”
