ukurier.gov.ua
Після Стрітення – у весну. Саме так сталося 96 років тому у Києві. Тоді місто перейшло на новий григоріанський календар. Щоправда – це було вже вдруге. Взагалі-то наша столиця переходила на григоріанський календар тричі.
Вперше це сталося ще за часів Російської імперії. У 1902 році Священний Синод погодився на запровадження нового стилю в цивільне життя, але з умовою, що Великдень й інші церковні свята відзначатимуть по-старому.
Вдруге рішення про перехід на новий стиль літочислення вже приймала Центральна Рада. Якраз цього разу у Києві після 15 лютого 1918 року настало 1 березня. Тоді ж було запроваджено середньоєвропейський час.
Через півтора року старий стиль знову повернувся разом із військами Денікіна. Наказ № 2 військового губернатора Києва генерала Бредова був професійно лаконічний:
§ 1. Всі декрети радянського уряду скасовуються. § 2. Рахунок часу встановлюється за старим стилем і часом — за петроградським часом.
Цього разу повернулося два тижні літа, адже після 31 серпня 1919 року настало 19 серпня.
Втретє новий стиль повернувся разом із більшовиками у грудні того ж 1919 року.
Цікаві історії траплялися при перерахунку старих дат на нові.
Було таке радянське свято — 23 лютого. Нас учили, що цього дня 1918 року новонароджена Червона армія нібито завдала німцям поразки під Псковом і Нарвою. Насправді армія тоді — може, з огляду на дитячий вік — не знала, що когось перемогла: ніяких відомостей на цю тему в тодішніх джерелах немає. Міфологізація історії тільки набирала темпів. Зате є величезний заголовок «Сьогодні день червоної соціалістичної армії» у газеті за 10 лютого (28 січня ст.ст.) 1918 року. Справа у тому, що за більшовицьким декретом про запровадження західноєвропейського календаря у 1918 році після 31 січня відразу стало 14 лютого, а отже 10 лютого 1918 року в радянській Росії офіційно не було. Роком пізніше хтось, трохи заплутавшись, сказав: «Десяте лютого? Це за старим стилем» і повторно додав до 10 лютого 13 днів.
А що ж церква? 1923 року на загальноправославному конгресі в Константинополі вирішили-таки перейти на новий стиль, але не на григоріанський календар, а на так званий новоюліанський. Назву винайшли, певне, щоб «зберегти обличчя»: насправді ж цей календар — майже григоріанський, але ще точніший.
Більшовики всупереч церкві спочатку вважали днем Різдва 25 грудня, а потім стали настійливо рекомендувати забути про нього взагалі. Тепер в Україні офіційно визнано юліанські дати церковних свят, хоча кожен, звісно, відзначає їх за своїм улюбленим календарем.
Підготувала Аліна Астахова
