Будинок Роліт (від назви житлового кооперативу “Робітник літератури”) – побудований у 1930 -і роки спеціально для письменників є абсолютним рекордсменом в Україні за кількістю меморіальних дошок.
Розташований він у Києві на нинішній вулиці Б. Хмельницького , 68. У різні часи тут проживали близько 130 літераторів, а також деякі відомі діячі мистецтв. Понад півстоліття адресу Роліту сприймали, як синонім української літератури. 
У його стінах були написані «Пісня про рушник» А. Малишка, роман «Собор» О. Гончара, український переклад М. Бажана «Витязя в тигровій шкурі» Ш. Руставелі та ін. Письменники зустрічалися, ходили один до одного в гості, дружили сім’ями, читали один одному свої твори. У Роліт приходили листи зі словами подяки або підтримки, що писали улюбленим поетам і прозаїкам їх шанувальники. Сюди приходили журналісти брати у письменників інтерв’ю , і літератори, прагнучи, щоб знамениті метри благословили їх перші кроки на творчому шляху. За багато років навколо будинку склалася особлива атмосфера, своєрідна літературна аура.
Немов велике дзеркало, Роліт відобразив всі печалі і трагедії української літератури ХХ століття. Тут жили не тільки письменники, яких любила і нагороджувала радянська влада, але й ті, за ким стежив НКВС-КДБ.
Будинок пережив три хвилі сталінських репресій. Звідси йшли у тюрми, до концтаборів, на смерть від чекістської кулі, на фронт і в евакуацію. Сюди надходили укази про нагородження орденами, а за ними – постанови ЦК про «ідейні помилки» у літературі.
Багато мешканців Роліту переїхали сюди з іншого письменницького кооперативу – харківського будинку «Слово» після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва в 1934 р.
Роліт згадується в поетичних творах («Коли в червні почалася війна … » Л. Первомайського , «У Києві, де вгору гнеться вулиця … » С. Голованівського , «Наш добрий дім» В. Малишка) , у мемуарах і щоденниках (Д. Гуменної, У. Самчука , О. Любченко , В. Чередниченко , О. Гончара , І. Кипниса , М. Рильського та інших).
Літературна історія будинку тривала рівно сім десятиліть. Останніми серед відомих літераторів – мешканців Роліту – померли найстаріший російський поет України Л. Вишеславський (2002 р.) і письменник та правозахисник, Герой України Н. Руденко (2004 р.). Справжнім ветераном Роліту нині є літературознавець і багаторічний головний редактор журналу «Всесвіт » Олег Микитенко. Він єдиний, хто живе в будинку з першого дня (в’їхав сюди шестирічним хлопчиком ) . Переважна більшість нинішніх мешканців прямого відношення до літератури не мають.
У 1970 році Роліт оголошений пам’ятником історії. У будинку збереглися меморіальні кімнати І. Микитенко, О. Копиленко, О. Гончара, Л. Вишеславського, композитора Б. Лятошинського. У деяких приміщеннях, де жили і працювали літературні класики, сьогодні розмістилися фірми та офіси. Актуальною залишається проблема збереження історико- архітектурного середовища Роліту .
Цікаві факти
Серед кооператорів Роліту були Степан Васильченко, Олексій Влизько, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко -Давидович. Але ролітівцями вони так і не стали: С. Васильченко помер в 1932 р., а інших ув’язнили напередодні вселення. Лише останній з них оселився у будинку після того, як повернувся з заслання.
Художник З. Толкачов, проживши в Роліті понад сорок років, постійно малював своїх сусідів по будинку. Спочатку – для книги, що мав випустити «Держлітвидав », а потім без всякого замовлення, за покликом душі. Усього таких робіт налічується близько ста . Тому є підстави говорити про цілу портретній галереї Роліту . 
На фасадах Роліту встановлено 29 пам’ятних дошок – більше, ніж на будь-якому іншому будинку на Україні. Перша з них відкрита в 1958 р., остання – в 2011 .
Підготувала Аліна Астахова
