Колись лютий іменували меженем, оскільки він був межею між зимою та весною. Також звали його бокогріем, бо з сонячного боку починає пригрівати.
І все ж у нас узвичаїлось наймення лютий, бо цієї пори ще тримаються суворі морози.
Та не в цьому сила лютого. А в тому, що до кінця місяця, до початку Великоднього посту, який майже завжди збігався в часі, парубки та дівчата згідно з давньою традицією повинні були остаточно визначитись з вибором своєї пари. Тобто це був останній місяць, в якому справляли весілля.
Хто не мав бажання та наміру одружуватись, та цілий рік зволікав із своїм вибором, карався в лютому носінням прив’язаної до ноги, руки, пояса дерев’яної колодки.
Цією карою карались не лише молоді дівчата та парубки, а і їхні батьки. Від цієї кари можна було відкупитись, поставити могорич.
Цей суто український обряд носив назву Колодія. Можливо людину, що не хотіла створювати сім’ю, продовжувати свій рід, давати життя новому поколінню порівнювали з дерев’яною колодою, що втратила всі ознаки живого дерева.
Ще однією особливістю лютого є народження під час зимової стужі дуже енергійних активних людей, які спроможні робити виклик не лише негожі, а й життєвим проблемам.
Помирають о цій порі люди, що наробили багато гріхів, відмовились від Бога, роду, традицій, та ті, що взяли з собою на той світ родове прокляття, щоб захистити своїх рідних.
Джерело: Рідний Київ
