Будинок на Андріївському узвозі, що вже півстоліття з легкої руки письменника Віктора Некрасова звуть Замком Річарда Левове Серце на початку ХХ століття мав іншу не зовсім романтичну назву «будинок із привидами”, розповідає історик Станіслав Цалик.
Недобра слава спіткала цей будинок ще коли його будували. Березневої ночі 1904 року майже завершена будівля раптом запалала. Полум’я було таким, що його бачили аж у повітовому містечку Чернігівської губернії Ніжині. Всі київські пожежники прибули гасити вогонь, але дивним чином не змогли його приборкати. Хоча київські вогнеборці вважалися чи не найкращими в Російській імперії – у Києві пожежна команда найстаріша, бо існує ще з XVIII століття.
Хай там як, але цегляний будинок горів аж до ранку, доки не вигорів майже повністю. Кияни одразу зметикували, що до цього доклав руку сам повелитель Темряви, не інакше. А коли власник цього будинку Дмитро Орлов був убитий у серпні 1911 року за досить суперечливих обставин, «недобра» репутація за цим будинком закріпилася остаточно.
Вдова з п’ятьма дітьми на руках змушена була продати будівлю. І наступні власники змінювалися з калейдоскопічною швидкістю – Марія Франк, Анатоль Серебреніков, князь Павло Урусов. Знаєте, чому? А тому, що ночами в будинку лунали якісь незрозумілі стогони, крики, було чутно дитячий плач, чиєсь виття тощо.
Містом закружляли чутки, одна «правдивіша» за іншу, про нечисту силу, що отаборилася в будинку. Тож перелякані й засмучені мешканці один за одним почали з’їжджати, а власники будинку мали лише збитки. «Клятий будинок» продавали, але з наступним господарем відбувалося те саме – нові мешканці знову тікали, а у власника — збитки! Тож не дивно, що серед киян знаходилися гарячі голови, які пригрожували розтрощити будинок і в такий спосіб знищити лігво нечистої сили.
А насправді ж перший власник будинку Дмитро Орлов не був сумлінним підприємцем і не розрахувався повністю з будівельниками – нічну пожежу влаштували саме вони. Помстилися. Потім Орлов так само «кинув» пічників! І вони, так би мовити, на прощання замурували в стіни димоходу гирла пляшок – під час вітру саме це й створювало ефект стогонів і завивань. Про все це дізналися лише під час реконструкції будинку, коли будівельники виявили оті пляшкові гирла.
За матеріалами RISU
Джерело: Рідний Київ
