Квітень – пора цвітіння вже на порозі. У народі колись говорили, якщо березень весну, наче наречену, лише приводить у гості, то квітень вже зустрічає її, як повноправну господиню. Сама ж назва “квітень” з’явилась лише у ХVI сторіччі, а до того він називався “березнем”.
Письменники ж переважно послуговувалися словом “апріль”, що з латинської перекладається “сонячний”. Однак, як свідчать історичні джерела, найпершою давньоруською назвою квітня, була назва “цвєтень”. Також у деяких регіонах використовували назви “красенець”, “водолій” і, що цікаво “лелечник”.
1 квітня святкують:
Міжнародний день птахів
День сміху
1 квітня – День обманів. Якщо ви думаєте, що цей звичай має недавню історію, то будете праві лише у відношенні нас – українців. Бо день розіграшів у наші міста прийшов близько 17 сторіччя. Серед сільського ж населення цей звичай і дотепер є маловідомим. А от у Європі і Азії першого квітня обманюють одне одного ще з давніх-давен. Його виникнення історики пов’язують з ушануванням різноманітних божеств. Наприклад у індійців богині Сіти або Шіви, у римлян божества сміху – Рісуса, а у ісландців – Скандеї. У Європі ж, зокрема, його походження пов’язується з тим, що у середньовіччі напередодні Великодня любили вистави зі сценами з Святого Письма, темою яких були Страсті, а саме, той період коли Ісуса водили від Каяфи до Пілата і від Пілата до Ірода, що означало даремність справи, обман. Хоча дехто з дослідників взагалі каже, що цей звичай існував ще у дохристиянські часи, однак ніяких документальних свідчень цьому поки, що не знайдено. Як би там не було, день обманів прижився і існує й дотепер, напевно, це пов’язано з тим, що хоч один день на рік нам майже офіційно дозволяється брехати.
За церковним календарем 1 квітня вшановують мучеників Хрисанфа і Дарія, праведну Софія, преподобного Інокентія.
Іменинниками 1 квітня є Інокентій, Клавдій, Дарина, Софія, Маріана.
1 квітня 1809 народився Микола Гоголь, видатний український прозаїк, драматург.
«Бывает время, когда нельзя иначе устремить общество или даже всё поколенье к прекрасному, пока не покажешь всю глубину его настоящей мерзости; бывает время, что даже вовсе не следует говорить о высоком и прекрасном, не показавши тут же ясно, как день, путей и дорог к нему для всякого».
Джерело: Рідний Київ
