У цьому році 13 квітня ми відзначаємо велике двонадесяте свято – Вхід Господній до Єрусалиму. Цього дня здійснилося пророцтво записане у Старому завіті, де говорилося, що довгоочікуваний Месія в’їде у Єрусалим на віслюку – символі миру.
У воротах Царського міста Ісуса Христа зустрічали священними пальмовими гілками. У нас пальмове гілля замінили вербовим. Саме його і благословляють цього дня на вранішній службі. Колись після служби, господарі повернувшись додому спочатку символічно “били” освяченим гіллям корів аби вони не хворіли і мали гарний приплід, а потім так само символічно били дітей, щоб вони були слухняними і чемними, приказуючи: “Не я б’ю – верба б’є, недалечко червоне яєчко! За тиждень уже Великдень”. Освячену вербу ні в якому разі не можна було топтати ногами, і тому після освячення навіть найдрібніші гіллячки збирали і клали за образи або ж спалювали.
З цим святом було пов’язано багато прикмет.
Якщо у свято з’їсти бруньки свяченою верби – благополучно вирішаться важливі справи і проблеми.
Якщо у Вербну неділю подумати про кохану людину, вона з’явиться.
Садити кімнатні квіти у Вербну неділю – до грошей і багатства. Але будь уважна: якщо рослина протягом місяця зів’яне – це знак бідності.
Однак існує й інше правило, яке суперечить даній прикметі – у Вербну неділю не можна займатися садовими роботами (як, втім, і іншими).
Якщо вербою обсадити колодязі, вода буде захишена від злих сил, і буде смачною і здоровою.
У Вербну неділю не можна випускати на вулицю домашню птицю, інакше її відьма зіпсує. У народі вважалося, що з Вербної неділі і до самого Великодня починала бешкетувати і шкодити людям нечиста сила.
А ось худобу в поле виганяють саме свяченими вербовими гілками. Вважається, якщо домашніх тварин легенько пошмагати вербою, вони не хворітимуть увесь рік, і буде гарний приплід.
Пасічники встромляли вербові гілочки навколо пасіки, щоб бджоли добре вродили і роїлися, і принесли влітку побільше меду і воску.
Якщо свячену вербу кинути в полум’я – вона допоможе загасити пожежу. Також вербові гілки здатні допомогти приборкати негоду і навіть стихію.
Існувала прикмета, що освячені гілки верби можуть зупинити літню грозу і врятувати від блискавки. Якщо вербовими гілками помахати в бік хмар – вони відведуть грозу і град.
Кинута проти вітру гілочка верби зупинить бурю, а викинута під час граду на подвір’я – град.
Що ж до погоди, то люди вірили, якщо на Вербну неділю йде дощ – це до гарного врожаю.
Якщо цього дня стоїть ясна погода і світить сонце, то рік буде неврожайним.
А от якщо на Вербну неділю похмуро, але без дощу, то урожай буде небагатим.
Якщо на Вербному тижні вдарить мороз – ярі хліба будуть хорошими.
За дохристиянським календарем 13 квітня є днем народження Нового життя. У цей час наші пращури пекли короваї (Баби), молилися до Дажбога та всіх Богів у Сварозі.
У християнські часи 13 квітня у народі почали вшановувати Іоанна-листяника. Цього дня підмічали, якщо довго не розгоряється вогонь у печі, на похолодання.
За церковним календарем 13 квітня вшановують священномученика Іпатія, преподобного Іпатія – цілителя Печерського, преподобного Аполлонія.
Іменинниками 13 квітня є Веніамін, Інокентій. Ганна, Іпатій.
Події 13 квітня:
1928 — У Києві відбулась прем’єра фільму Олександра Довженка «Звенигора».
Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: від скіфів і варягів до більшовиків та білогвардійців. За цю картину О.Довженко був «таврований» клеймом буржуазний націоналіст.
«Фільм усе більше починає звучати невимовною чарівностю. Чарівностю своєрідної манери мислення. Дивним переплетенням реального з глибоко національною поетичною вигадкою. Гостросучасного і разом з тим міфологічного. Гумористичного і патетичного. Чогось гоголівського. В повітрі носилося: серед нас нова людина кіно, майстер з власним обличчям.» (Сергій Ейзенштейн)
Джерело: Рідний Київ
