ru-ru.facebook.com
Вчора, 20 травня, пройшло рівно 3 місяці з дня розстрілу на Грушевського.
Вшануймо пам’ять мовчанням.
А потім згадаємо, які позитивні зміни відбулися в місті багато в чому завдяки тим сміливим людям, яких вже немає.
1. Громадянський активізм.
Всі боялися, що з Майданом закінчиться і ентузіазм активістів. Все добре: лише в цьому місяці міських заходів стало набагато більше: це ярмарки, фестивалі музики, культурні лекції, дні допомоги бездомним тваринам, благодійні розпродажі і ще багато всього.
У вихідні місто продовжує жити, а городяни не встигають потрапляти на всі приємні і корисні заходи.
До того ж, ще рік тому складно було уявити, що люди будуть готові добу стояти в черзі за талоном на право голосувати не за місцем прописки. Вчора це було.
2. Маріїнський парк і вулиця Грушевського.
У Маріїнському, буває, ввижаються тітушки, а по Грушевського складно пройти без комка в горлі.
3. Будинок профспілок і весь Майдан Незалежності.
Їх доведеться перебудовувати, що не так вже погано. Адже, як жартував Подерев’янський, “Майдан – це музика Поплавського, застигла в архітектурі”. У нас багато хороших молодих архітекторів, які, без сумніву, зможуть розробити гідний проект реконструкції площі. Пропозиції звучать вже зараз: зробити центр пішохідним, поставити пам’ятник Небесній Сотні та інші.
До того ж, з міста пропав Ленін.
4. Життя митців.
Цієї зими люди мистецтва брали активну участь у протестах. Одні на місяці забули про творчість і сні, а емоції від пережитого виплеснули тільки після закінчення активних протестів – як художник Олекса Манн. Інші документували те, що відбувалося весь час, побували в точках активних протистоянь і навіть потрапили в кримський полон – як знімальна група проекту Babylon 13.
Деякі, на жаль, досі перебувають у полоні (режисер Павло Юров і художник Денис Грищук) або під слідством ФСБ (режисер Олег Сенцов).
Події в Україні посилили інтерес і до українського мистецтва в тому числі. Виставка про Майдан проходить у Відні. У Німеччині було презентовано виставу про Україну. Арт-акції художників на підтримку українців проходили і проходять по всьому світу. У Пітері, наприклад активіст вмився штучною кров’ю на прапорі біля будівлі ФСБ.
5. Формат спілкування держави з громадянами.
Відстоювати свої права на прийомах у можновладців стало легше. Система поки не оновилася кардинально, але ми зрозуміли, що маємо право її міняти.
Приємні ознаки демократизації: в супермаркеті в черзі можна зустріти Міністра економіки Павла Шеремету, який купує не лобстерів, а сир. Або побачити, як за сусіднім столиком в Гастророке Міністр закордонних справ Андрій Дещиця без охорони і почестей обговорює ділові питання з колегою. За чашкою кави. З портфелем. У пізній вечір п’ятниці.
6. Асортимент продуктів.
Російських товарів на полицях стало менше.
Також відвідувачів поменшало в російських кафе та магазинах.
7. Бесіди продавщиць.
У простому супермаркеті можна почути, як дами за касою обговорюють політичну ситуацію, оперуючи термінами ескалація, лобізм, популізм та іншими.
Можливо, це їх Павло Шеремета навчив, розраховуючись за сир.
8. Формат заходів.
Менше алкогольних веселощів в клубах, більше лекцій, майстер-класів, презентацій культурних програм.
9. Концертні графіки.
Багато концертів зарубіжних гостей забуто, що і зрозуміло. Ситуація тимчасова, ставимося з розумінням і шукаємо плюси.
В таких умовах є стимул розвивати внутрішню музичну культуру – благо, талантів у нас вистачає.
10. Люди.
Ми посміхаємося. Ми емоційно плачем, а потім знову посміхаємося.
Ми віримо.
Нагадуємо, сайт про Небесну Сотні знаходиться за адресою nebesnasotnya.com.ua.
