vk.com
Національний Центр Олександра Довженка продовжує проект «Великі Короткі Метри». Основу другої підбірки складають дебютні та короткометражні роботи класиків українського кінематографа, зняті в 70-х роках. Ці фільми, часто недооцінені та маловідомі, є своєрідними культурними подіями, що назавжди змінили як мистецький ландшафт України, так і персональні історії режисерів. Десять фільмів таких кінокорифеїв, як Віктор Гресь, Борис Івченко, Володимир Бортко, Ігор Мінаєв та ін., що ввійшли до складу другого випуску «Метрів», сьогодні можна розглядати як своєрідне дзеркало непопулярної в істориків і обивателів епохи 1970-х, що в наші часи інтерпретується переважно в термінах «застою» і «стагнації».
На противагу цим стереотипам, фільми збірки представляють характерний зріз радянських кінематографічних сімдесятих з їхнім оптимістичним ліризмом і увагою до маленької людини, її почуттів та морального становлення. Відібрані за авторсько-хронологічним принципом, у своїй сукупності короткометражні фільми утворюють несподівано цілісний кінопортрет епохи та характерної для неї проблематики, яку можна узагальнити терміном «гуманістична утопія». Кохання («Сліпий дощ», «А ну її, цю любов!», «Повторення», «Старий»), дорослішання («Продається щеня», «Сліпий дощ», «А ну її, цю любов!», «Старий»), старість і самотність («Один день осені»), етичний вибір на межі особистого й публічного («Доктор», «Зупиніть Потапова») – усі ці фільми, прості за формою, вчать відповідальності й рефлексують над тим, що таке «бути справжньою людиною».
Дещо осібно в підбірці стоять «Ритми театрального» Валентина Марченка та «Повторення» Бориса Івченка: максимально далекі за жанром (мюзикл та документальний фільм), ці картини не лише близькі тематично (розповідають про роботу творчих колективів), але своєю панегіричною й водночас неудавано вітальною формою довершують утопічний автопортрет епохи. Якщо до складу першої частини «Великих Коротких Метрів» ввійшло кілька заборонених шістесятницьких фільмів, то значна кількість стрічок з другого випуску навпаки була відзначена нагородами на радянських і міжнародних фестивалях – серед яких варто виокремити міжнародний фестиваль «Молодість», ровесник десятиліття (заснований в 1970-му році) і плацдарм для талантів-початківців.
22 травня, Частина 1, кінотеатр «Київ»: «Сліпий дощ», 1969 реж. Віктор Гресь
«А ну її, цю любов!», 1975 реж. Ярослав Ланчак
«Продається щеня», 1976 реж. Андрій Бенкендорф
«Старий», 1979 реж. Єфим Гальперін
«Ритми театрального», 1978 реж. Валентин Марченко
23 травня, Частина 2, кінотеатр «Київ»: «Один день осені», 1972 реж. Вілен Новак
«Лікар», 1973 реж. Володимир Бортко
«Співоча точка», 1975 реж. Ігор Мінаєв
«Повторення», 1970 реж. Борис Івченко
«Зупиніть Потапова», 1975 реж. Борис Небієрідзе
