6 травня – День святого Юрія. Святий вважається покровителем хліборобства і скотарства у всіх християнських народів.
Він загинув у Нікомедії (Мала Азія) у 303 р. В іконописі св. Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках, яким він забиває дракона. За християнською легендою, Юрій врятував дівчину в Лівії, яка була принесена у жертву драконові.
В Україні Святого Юрія дуже шанують. Вважається, що цього дня “Весна сходить на землю”.
У день святого Юрія відбуваються традиційні обходи полів: громада у повному складі іде в поле і там священик відправляє молебень, а люди проказують спільні молитви за врожай. На Уманщині дівчата ще й плетуть вінки, святять їх у церкві, а потім, ідучи в поле, кладуть їх на хоругви, щоб жито родило. Іноді також вдягають на голову, аби вона не боліла. На Волині священик править молебень над полем кожного господаря окремо, кропить свіжу зелень свяченою водою.
На Поділлі люди обідають на полях і те, що залишилось від Великодніх свят, закопують, щоб жито родило. На Херсонщині звичаєм було відправляти Богослужіння на полі, потім співати хором, після чого там же обідати. Після обіду відбувалися розваги, в яких брали участь як старші, так і маленькі українці.
На Юрія існує звичай обливати водою пастуха, щоб накликати дощ.
Колись наші предки в цей день до схід сонця збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися – “на красу”, старші люди мочили голову – “щоб не боліла”, господині кропили цією росою домашню птицю – “щоб плодилися курчата”.
Проте основний захід цього дня – це перший в році вигін худоби на пасовисько. Женуть худобу цього дня свяченою вербою – галузкою, що її святили у Вербну неділю. В різних місцевостях України цей обряд відрізняється: на Харківщині перед худобою господар розстеляє червоний пояс і переганяє через нього худобу; на Київщині замість пояса на дорозі стелять глечики з протягнутим через вушка ланцюгом і замикають його колодкою – “аби худобу не зачепив ні хижий звір, ні злодій”; на Слобожанщині, виганяючи корів, виголошують замовляння проти вовків; на півночі України господар стелить кожуха вовною догори, кладе кілька крашанок з Великодня і через усе переганяє худобу; на Прикарпатті господиня годує коровам залишки свяченої паски – “на щастя”, а господар оздоблює ворота, через які ітиме худоба, зеленим гіллям квітучого терену; на Гуцульщині газди розкладають ватри і поміж ними, як крізь ворота, проганяють худобу на пашу.
Існує повір’я, що “не годиться в цей день відбирати у звіра те, що він схопив, бо то йому святий Юрій призначив”, кажуть, що “вовк – то Юрковий собака”. Дівчата в цей день ворожать на женихів. Почувши зозулю, дівична питає, чи довго їй залишатися в батьковій господі. Якщо зозуля більше не куватиме, то дівчина цього року вийде заміж. Якщо куватме, то треба рахувати, скільки разів, – стільки років ще чекати їй заміжжя.
Про погоду цього дня говорили: “Як дощ на Юр’я, то буде хліб і в дурня”, а також “На Юрія мороз – уродиться овес”.
За церковним календарем 6 травня вшановують великомученика Юрія Переможця.
Іменинниками цього дня є Юрії.
Події у Києві 6 травня:
1942 – київську молодь почали з підприємств відправляти на роботу до гітлерівської Німеччини.
1949 —відкрився Інститут держави і права Академії наук УРСР від .
1965 – симфонічнічний оркестр Державний оркестр радіомовлення і телебачення отримав звання заслуженого оркестру Української республіки.
1994 – відкрився міський спортивний хокейно-тенісний клуб “Либідь”.
Джерело: Рідний Київ
