Регбі в Україні має давні традиції. Ще за радянських часів цей вид спорту масово розвивався в багатьох вітчизняних містах. А чоловіча столична команда «Авіатор» впевнено почувалася серед московських команд, які на той час задавали тон у чемпіонаті Радянського Союзу. На жаль, в незалежній Україні позиції регбі зазнали відчутних втрат. І тільки після включення його до програми Олімпійських ігор з’явилася чудово нагода серйозно взятися за відродження цього виду спорту, щоб належним чином підготувати чоловічу і жіночу команди до відбіркових змагань на Олімпіаду-2016 в Бразилії, а також вести планомірну підготовку до наступних олімпійських регбійних турнірів.
Останнім часом регбійних симпатків радують успішні виступи на міжнародній арені жіночої збірної команди України з регбі-7. Так, недавно наші дівчата у Дивізіоні «А» цьогорічної континентальної першості посіли перше місце. Своєю майстерною грою українки приємно подивували багатьох регбійних фахівців з провідних європейських країн. Наші спортсменки продемонстрували чудову техніку, наполегливість, витривалість, налаштованість на перемогу. Це дозволило українській команді пробитися до когорти дванадцяти найсильніших команд Старого світу, які й позмагаються за путівки на дебютний олімпійський турнір з регбі-7, що відбудеться в бразильському Ріо-де-Жанейро-2016.
Вітчизняні фахівці плекають головній команді і надійну зміну. Так, група справжніх ентузіастів, серед яких був і віце-президент Федерації регбі України Євген Клюзко, організувала на базі Республіканського вищого училища фізичної культури експериментальну групу дівчат, які виявилися «неперспективними» в легкій атлетиці, боротьбі та інших видах спорту, і дала їм змогу проявити себе в регбі-7. Дівчата вже встигли зарекомендувати себе не тільки в клубі, а й у молодіжній збірній України на всеукраїнських і міжнародних турнірах.
– На жаль, ситуація в українському регбі-7, як і в усьому вітчизняному спорті, залишається надто складною і напруженою, ‑ говорить Євген Клюзко. – Команда повинна не тільки готуватися, тренуватися, проводити навчальні збори, а й постійно брати участь у різноманітних змаганнях. Для таких поїздок потрібні гроші, яких в Міністерстві молоді та спорту України немає.
– Яким ви бачите вихід з цієї ситуації? Хто погодиться допомогти розвивати цей вид спорту? Як готувати надійний резерв для головної команди нашої держави?
– Вихід з будь-якої ситуації завжди є. Треба у тому ж РВУФК створити відділення з регбі-7. Адже тут є необхідні умови для проживання, харчування, навчання і тренування дівчат-спортсменок. Щоб безпосередньо запрацювало відділення, треба відкрити спеціалізацію. Раніше нашій роботі сприяли колишні керівники РВУФК. Правда, на той час відкриття відділення не було актуальним. Нині часи змінилися. Цікаво, нібито усі «за», але конкретна допомога відсутня. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Як на мене, вагоме слово щодо підтримки жіночого регбі-7 повинні сказати і освітянський Спорткомітет, і МОН України, і Мінмолодьспорт. Наша регбійна Федерація готова розглянути будь-який варіант співпраці. Адже наша спільна справа – розвивати цей олімпійський вид спорту. До речі, вітчизняне жіноче регбі-7 з поміж інших ігрових видів спорту має найкращі шанси пробитися до олімпійського турніру. Ми вже й забули, коли наші представники з ігрових видів спорту були принаймні учасниками Олімпійських ігор.
– Євгене Івановичу, ви постійно акцентуєте увагу на Олімпіаді. Та щоб туди потрапити, треба пройти через горнило багатьох турнірів, набратися досвіду, відшліфувати майстерність кожної спортсменки, награти кілька варіантів гри в атаці та захисті свого «міста». Чи не так?
– Дійсно, тільки в офіційних турнірах можна підготувати боєздатний колектив. А календар змагань у наших дівчат досить насичений. Це – чемпіонати Європи і світу серед студентів, Всесвітні студентські ігри, чемпіонат України і Кубок України, фестивалі з ігрових видів спорту.
– А може варто звернутися по допомогу до міжнародних регбійних організацій?
– Ви маєте рацію! Приміром, якщо ми у РВУФК відкриємо жіноче відділення з регбі-7, то Міжнародний союз регбі допоможе нам не тільки методично і фінансово, а й виділить ще кошти на будівництво спеціалізованого регбійного стадіону, де, до речі можуть грати і футбольні команди.
– Пане Євгене, хто, на вашу думку, ще міг би допомогти регбі в нашій державі?
– Нині важкі часи для нашої Вітчизни. З боку фашистської кліки Путіна є загроза для нашого суверенітету. Наші Збройні сили перебувають на передньому краї боротьби з сильним і підлим агресором. І все-таки ми плануємо звернутися до військового керівництва з пропозицією про надання можливості створити збірну команду Збройних Сил України з регбі виключно з військовослужбовців аеромобільних військ та окремих підрозділів морської піхоти.
– Яке підґрунтя такого звернення?
– Мабуть, Росія надовго залишиться в серцях українців окупантом, а тому для нас – спортсменів і тренерів – залишається тільки європейський вектор спорту. Серед вояків європейських країн-учасниць НАТО одним з видів спорту, який дає розуміння про рівень силової підготовки, мужності та переможного командного духу, є регбі. Популярність цього виду спорту серед військовослужбовців, особливо британських і французьких сприяє розвитку й інших видів спорту, зокрема, військово-прикладних. Навіть Королева Великої Британії відвідує регбійні поєдинки за участю команди військово-повітряних сил. Потужна фізична підготовленість, високий рівень морально психологічної підготовленості наших вояків аеромобільних військ та підрозділів морської піхоти ЗСУ дозволить створити в короткі терміни збірну команду військового відомства для виступів на міжнародних турнірах країн Європи серед військовослужбовців, а також створити збірну Збройних сил, а на її базі національну збірну України для участі у чемпіонатах Європи та світу серед військовослужбовців.
– Бажаю успіху!
