www.liveinternet.ru
— Неправильно казати гібіскус на чай каркаде. Це арабське слово. Каркаде на базарах називали залишки від перебраного гібіскусу — поламане листя зі сміттям, — говорить 29-річний Дмитро Мазуренко. На галявині перед кримськотатарською сценою вчить робити східні напої, пише “Газета по-українськи”.
— Коли купуєте гібіскус, треба дивитися на насичений колір та максимально цілі листочки. Він росте у Єгипті, Судані, сусідніх країнах. З нього готують солодощі. Узбеки продають цукати з гібіскусу. Також його квасять і потім підсолюють. Має більше вітаміну С, ніж лимон. Був на столах єгипетських царів. У Європі замінював у піст вино.
Дмитро Мазуренко ставить на електричну плитку 3-літрову каструлю з холодною водою. Туди висипає 200-грамову пачку гібіскусу. Чекає, коли закипить. Зменшує вогонь та лишає на 15 хв.
— Коли закипів, додаєте прянощі — кардамон, корицю, аніс, імбир, чорний перець, м’яту, чебрець, трояндові пелюстки. Обов’язково — мед або цукор, бо буде кислий, — черпаком розливає червоний густий напій у глиняні чашки. — Коли охолоне, можна зберігати кілька днів. Або заморозити кубиками і як лід додавати до інших напоїв.
— У спеку рятує гарячий чай чи кава по-східному (заварена у джезві. — “ГПУ”). Вони вирівнюють температуру тіла з навколишнім середовищем. Кава по-східному заспокоює. Це не еспресо, що вигадав один підприємець, аби не давати велику перерву на каву своїм робітникам. Її треба пити ковток за ковточком. Чергувати з водичкою. Розбавити нею розмову. Подивитися, яке чекає майбутнє. Місяць тому ворожив собі на каві. Побачив на дні чашки старовинне українське містечко з двоповерховими кам’яницями. Ним для мене став фестиваль “Країна мрій”.
