Такий вид солодощів з’явився майже 3 тисячі років тому в Давньому Єгипті. Для їх виготовлення єгиптяни використовували мед і фініки, давні римляни – горіхи, мед і мак, араби – мигдальні горіхи та фіги, русичі – патоку і кленовий сироп. Цукор в той час ще не вміли виготовляти.
У 16 столітті Європу дійшла хвиля шоколадного фанатизму. Не було людини, яка б не приписала шоколаду чаклунські властивості. Були такі, що просто боялись торкатись його.
У 19 столітті частіше всього цукерки подавались на званих вечорах тільки в найбільш заможних домах.
Найпопулярніші цукерки в Швейцарії та Германії – праліне (обсмажені з цукром горіхи).
У Фінляндії є солоні цукерки, вигадані спеціально до пива. Фіни також здивували світ цукерками з кислою начинкою і зі смаком нафти.
Німецькі психологи на фоні загальної любові до шоколаду проводили дослідження. Згідно з результатами, творчі люди обирають цукерки з кокосовою начинкою. З горіховою люблять сором’язливі, з вишневою – рішучі і наполегливі, з полуничною – невиправні романтики.