Колись, у давнину, безкрайні простори Європи і Азії покривав невибагливий, вічнозелений, низькорослий чагарник, що носив назву верес.
У нас в Україні він особливо полюбляв пустища, торф’яники, піщані пагорби, соснові бори, вони в народі звалися ще вересовищами. Квітує верес з серпня і до кінця жовтня, але найпишніше рожеве його суцвіття вкривав землю саме у вересні. Мабуть українська назва першого осіннього місяця пішла від квітнучого вересу. Ця сама назва є і в інших слов’янських народів, наприклад, у білорусів, поляків.
У вересні чи не найбільше роботи на селі. Нема ні відпочинку, ні спокою. Одна робота кінчається – підступає, підганяє інша. Мабуть тому й свят у вересні обмаль, бо люди працювали без відпочинку, щоб взимку мати й хліб і до хліба. А щоб працювати, людям треба було гарної погоди, ось і спостерігали за природою, запам’ятовуючи прикмети.