viza.vn.ua
Подорож – це вигідно поміняти свою кімнату у Києві на будиночок на дереві там, де ніколи не був.
Подорожуючи цього літа Європою (два місяці, сім країн), я акуратно підраховувала свої витрати і врешті-решт з’ясувала: я витрачаю у мандрах навіть найдорожчими країнами менше, ніж коли живу в Києві. Якщо у столиці я віддавала дві з половиною тисячі щомісяця тільки за оренду кімнати, то у двомісячній подорожі я ночувала задарма різноманітних місцях, що щоразу дивували мене своєю гостинністю.
Тож як я витрачаю на подорожі менше, ніж на столичне життя? Не буду вчити вас, як робити канапки і вибирати вуличну їжу, розкажу про те, як я заощаджую на двох найбільш затратних елементах мандрівки – транспорті та житлі.
Транспорт: у повітрі
Мій перший літній квиток, авіапереліт Київ-Будапешт, коштував мені та моїм друзям по 350 гривень. Та ви, мабуть, уже знаєте про дешеві («лоу-кост») авіалінії. Не забувайте тоді час від часу ними літати!
Для українців у Європу найактуальнішими є Wizzair (з Києва та Львова) та Ryanair (нам зручно літати з Кракова чи Варшави). Важливим є, однак, вдале планування: так я купила квиток на рейс Брюссель (Шарлеруа) – Варшава вартістю 19 євро заздалегідь за 2,5 місяці.
Просто залишу це фото тут, щоб сказати: Будапешт – одне з найкрасивіших міст, які я встигла побачити. Київ – Будапешт. 2 години. Візейр. Від 350 грн.
Транспорт: у дорозі
Найкращим «наземним» транспортом є автомобільний. Автобуси та поїзди в Європі (особливо, Західній) – дорогі. Французи говорять, що поїздами у них можуть користуватися тільки студенти і пенсіонери – бо на те мають знижки.
Для найбільш рішучих шукачів пригод завжди є автостоп. Він, звичайно, приносить велике натхнення і повертає віру в людей, проте це – особистий вибір кожного, і я не взялася б нікого переконувати це робити.
А якщо хочеться трошки більше впевненості, а ще й раптом почався сезон літніх дощів, рішення дарує нам чудовий сервіс Blablacar. Будучи дуже поширеним у Європі, він пропонує підсісти до когось у машину, скоротивши тому відстань балачками, ну і оплативши частину витрат за паливо. А ще це супер як добре для екології! До того ж, такий вид пересування просто змушує робити те, для чого ви подорожуєте: практикувати мову, занурюватися у повсякденне життя, спостерігати за манерами місцевих.
До Австрії приїхали здійснювати мрію Катрусі: у чорній сукні слухати віденську оперу. Їхали з Кракова через Словаччину, назад – через Чехію. До мрії нас довіз «Блаблакар».
Житло
Якщо хочете зватися мандрівниками, варто усвідомити собі раз і на завжди: подорожі – це не туризм. Особисто я відмовилася від користування готелями і відвідування платних музеїв, коли я подорожую сама.
Винятком був хостел у Братиславі, бо ми дуже неочікувано потрапили туди і було вже за 21-у годину. Дешеві метушливі хостели, в принципі – це хороша розвага для тих, хто подорожує задля інтеркультурних вечірок і міжнаціональних похміль. Та за цю вічну вечірку навколо треба платити, що мені не підходить.
Коли я подорожувала цього літа, я організувала собі безкоштовне житло, їжу та різнобічний культурний досвід заздалегідь, через три шикарні проекти. Розкажу вам про них.
Helpx: обмін допомогою
Helpx (helpexchange – обмін допомогою) – справжня знахідка для мандрівників, які хочуть сповна насолодитися певною країною, регіоном, попрактикувати місцеву мову і зрозуміти, як живуть «чужі» люди.
Реєструйтеся на сайті, сплачуйте невеликий членський внесок – і обирайте собі волонтерську роботу до душі та місцину майже у будь-якій країні світу! Можна копати город, клеїти шпалери чи будувати дім – усе це не більше 5-ти годин на день з вихідними, кімнаткою для вас і їжею в родинному колі.
Так я зупинялась на тиждень у сім’ї в Тонгерені – найстарішому місті Бельгії, допомагала з готуванням їжі та прибиранням, бавила двох дітей.
Яблучний пиріг готували разом з Метью і Лісою – дітками із сім’ї, яку я знайшла на helpx. З ними я також практикувала мову жестів – бо діти говорили тільки голландською!
Вуфінг: романтика органічної ферми
WWOOF (World Wide Opportunities on Organic Farms – Можливості в органічних фермах по всьому світі) – «вуфінг» – це сучасне хобі багатьох людей у світі.
Деякі європейці чи американці так змучуються працювати у повний робочий день на своїх фірмах, а їхні діти бачать лише стіни великих міст, що під час відпустки їм хочеться зайнятися чимось зовсім іншим у абсолютно інакших умовах. Наприклад, попрацювати на органічній фермі: взяти вперше в руки лопату, спробувати найсмачніші полуниці чи кабачки прямо на грядці, чи дізнатися, які на колір всередині справжні курячі яйця.
Така робота – це допомога фермерам на волонтерських засадах, за це помічники отримують житло, враження і їжу – дуже органічну і дуже-дуже смачну.
Зверніть увагу, що членський внесок у WWOOF треба сплачувати покраїнно, а багато їхніх проектів дублюються на helpx. Саме через helpx я знайшла свій найкрутіший у світі «вуфінг» – чарівну органічну пермакультурну ферму неподалік від Антверпена, у Бельгії. Один із найкращих досвідів у моєму житті, безперечно.
Френк – власник органічної ферми у Бельгії не лише вчить практиці вирощування овочів у стилі «пермакультури», а й розповідає таємниці життєвої мудрості.
SCI та інше волонтерство
Також є безліч інших волонтерських проектів більш організованого характеру. Про них часто можна дізнатись від негромадських організацій в Україні або просто гуглити і ловити щастя в Інтернеті.
Я ж уже другий рік поспіль починаю планування літньої подорожі через пошук волонтерської програми в організації SCI (Sercice Civil International). Я брала участь у двох їхніх волонтерських таборах (work camps), щоразу у франкомовних країнах, що реально покращує мою розмовну французьку.
Минулого літа ми займалися реставрацією стародавнього млина та влаштовували там свято для мешканців маленького французького села на Ельзасі. Цього разу на півдні Бельгії ми організували екологічний фестиваль під назвою «Змінюй світ, світ зміниться»: розкидали флаєри у поштові скриньки, займалися декораціями, готували закуски, наливали людям пиво.
Протягом таких таборів, що тривають два тижні, є можливість не лише краще зрозуміти цю частинку світу зсередини, побувати не у тільки у Парижі чи Брюсселі, а й у маленьких справжніх містечках Ельзасу чи Валлонії, а також і познайомитися з купою людей з усього світу, які приїхали туди з тією ж, що і ви, метою – у пошуках гарних пригод.
Французькі сири й особливі ельзаські страви, а тоді український борщ і деруни – такий взаємовигідний обмін гарантований під час волонтерських проектів.
Couchsurfing
Ну і звичайно, куди без цього дива природи і мандрівницького раю. Каучсерфінг – це гігантська мережа мандрівників, які допомагають одне одному з місцем ночівлі та відвідинами міста.
Це коли Ви можете абсолютно безкоштовно переночувати у місцевої людини вдома, поспілкуватися та провести разом час, отримати безцінні поради щодо певного міста або й життя взагалі.
Каучсерфери – неймовірні люди. Проте сервіс був заснований ще у 2003 році, тому не дивина, що зараз він об’єднує так багато людей, що серед них можуть трапитися і не зовсім приємні для вас. Усі мої «каучі» були чудовими, проте досвідчені каучсерфери розповідають всілякі історії. Тому просто будьте уважними і ретельно вивчайте профіль людини, до якої їдете в гості, відгуки про її попередній досвід, а також детально розпитайте про місце проживання чи зустрічі.
Каучсерфінг – це безпечно і весело, треба тільки на забувати про свою голівку на плечах!
Наш каучсерфер Мартін (ліворуч від Даринки) не лише прийняв нас трьох у себе вдома у Відні, але й зводив у парк розваг.
Мені щойно виповнилося 23 роки, тож ці способи подорожування – лише ті, що я встигла перевірити на собі, та вони – не єдині. Ідіть (їдьте, летіть) і шукайте, спілкуйтеся з мандрівниками і світ відкриє вам набагато більше можливостей.
А почати таке спілкування можемо вже в коментарях. 😉
Щасливої дороги!
Текст: Анна Огойко
