eveningkiev.com
На сьогодні грижу живота мають шість-вісім людей із кожних ста жителів країни. Щороку в Україні проводиться близько 100 тис. операцій для лікування цього захворювання, з них тільки 5% – лапароскопічні, тобто такі, що робляться без розрізів. На жаль, методики, які в країнах Європи давно стали нормою, у нас іще малопоширені. «Більшість операцій в Україні виконують відкритим методом, не застосовуючи інноваційних технологій. Зокрема, у вітчизняних клініках тільки 5% всіх втручань проводять лапароскопічним методом, тоді як у Європі кількість таких операцій сягає 85%. Малоінвазивні операції сприяють зменшенню рецидивів і післяопераційних ускладнень щонайменше на 60%, а також скорочують реабілітаційний період», – каже хірург Михайло Сербул. На відміну від звичайної операції, під час лапароскопічної не роблять великих розрізів. Три сантиметрові проколи на животі, година часу, досвідчений хірург – і пацієнт прооперований: того ж дня він вже може і їсти, і ходити, а наступного – вирушати додому. Саме так у сучасній медицині вирішують проблему під назвою «грижа живота» – без скальпеля, розрізів і швів. «Через невеличкі проколи на животі вводяться спеціальні інструменти-маніпулятори, і хірург працює, дивлячись на монітор. Уже через тиждень після лапароскопічної операції можна повертатися до роботи. Зі стаціонару виписуємо на другу-третю добу», – розповідає про особливості малоінвазивних операцій Михайло Сербул. Аби запобігти рецидивам виникнення грижі, лікарі застосовують спеціальні сітки з інертного матеріалу. Хірурги ніби створюють штучну черевну стінку – на місці отвору ставлять латку. Для цього поліпропіленову сітку розміщують у тканинах так, аби вона не торкалася внутрішніх органів. Сітчастий каркас з часом обплітається з’єднувальною тканиною. Сучасна сітка виготовлена з кількох матеріалів, аби впродовж щонайменше трьох місяців зберігала міцність, а через півроку чи рік практично зникала, забезпечивши ріст власної тканини черевної стінки. Така методика дозволяє проводити оперативні втручання хворим з різним ступенем важкості, при наявності супутніх хвороб.
Зона особливої уваги За словами лікарів, грижа небезпечна насамперед тим, що може защемлюватися. Якщо не виконати операцію вчасно, то протягом шести годин з моменту защемлення можливий розвиток некрозу кишківника, як наслідок – перитоніт (запалення черевної порожнини), який часто закінчується летально. Діагностувати грижу дуже просто: якщо на животі з’явилося випинання, яке вправляється в положенні лежачи, швидше за все це грижа. Є інші симптоми: дискомфорт у животі при фізичному навантаженні, болі при кашлі, швидка втомлюваність, особливо у другій половині дня. Якщо людина виявила хоча б одну з перерахованих ознак патології, варто звернутися за консультацією до хірурга. Причин виникнення гриж багато. Вони можуть бути вродженими і набутими. Вроджені з’являються здебільшого через дефекти розвитку черевної стінки. Набута патологія виникає через слабкість з’єднувальної тканини. У чоловіків грижі найчастіше бувають у паховій області. Щодо жінок, то у них хвороба проявляється найчастіше після пологів у зоні пупкового кільця, стегнового кільця, білої лінії живота. Не грижу єдину У столичному Науково- практичному центрі профілактичної та клінічної медицини ДУС працює центр малоінвазивної хірургії. Тут освоїли близько 150 видів пароскопічних операцій, серед яких урологічні, гінекологічні, отоларингологічні, судинні, дитяча і онкологічна хірургія. У Центрі малотравматичним методом видаляють жовчний міхур, роблять операції на шлунку (видалення виразок, пухлин), на товстому і тонкому кишечнику (вся онкопроктологія виконується тільки лапароскопічним методом). Проводять малінвазивні операції на щитоподібній залозі та надниркових залозах. Застосовують і резекційні методи, видаляючи пухлини зі збереженням нирки. На сьогодні найскладніша операція – ЛПО раку передміхурової залози. Оперують тут і чотири типи гриж – пахові, пупкові, післяопераційні та діафрагмальні. Вершиною ЛПО вважається однопортова операція, її виконують тільки через один сантиметровий отвір Майстер-клас для профі На жаль, дуже мало українців знають, що таке лапароскопія, і тому продовжують страждати від наслідків оперативних втручань, яких можна було б уникнути. «Необхідно, щоб такі операції виконували і в невеликих містах. По суті, обладнання для лапароскопічних операцій є в усіх обласних центрах, але не всі лікарі навчені на ньому правильно працювати, –– каже Ярослав Фелештинський, професор, президент Української асоціації хірургів-герніологів. – Саме тому ми влаштовуємо спеціальні майстер-класи, де показуємо хірургам з регіонів, як треба оперувати. Все відбувається в режимі онлайн». Через невеликий надріз в отвір шкіри вводиться трубка з камерою і оптичним кабелем, освітленим «холодним» джерелом світла. Картина черевної порожнини передається на два екрани, встановлені над операційним столом. Усі інші маніпуляції, такі як промивання порожнини, проколи, робота інструментами, природно, проводяться через телескопічну трубку – лапароскоп. Основна «фішка» даного майстер-класу в тому, що під час операції йде трансляція в режимі реального часу, вона доступна для всіх охочих на першому освітньому інтернет-порталі для хірургів «Українська школа хірургії» (www.websurgery.com.ua). «Подібні конференції – абсолютна новація для України, – розповідає Михайло Сербул. – Але саме такі цифрові курси дозволять поширити передову технологію всіма регіонами України і навчати хірургів новітніх методів».
