Будинок Вертинського

Найкращі київські вірші написала людина, яка асоціюється у більшості з нас з образом співаючого на французький манер П’єро. Олександр Вертинський, киянин, що став надбанням планети, писав: «Київ – батьківщина ніжна, Звучала мене уві сні, Юність моя бунтівна, Нарешті ти повернулася мені! Я готовий цілувати твої вулиці, Притискатися до твоїх площам. Я вже постарів, згорбився, Втратив вже рахунок років. А твої каштани дрімучі, Панікадила Весни, Всі цвітуть, як раніше, могутні, Бережуть мої дитячі сни. Я ходжу по рідному місту, Як по кладовищу юних днів.

Кожен камінь я пам’ятаю змолоду, Кожен кущ виростав при мені. Тут тоді торгували морозивом, А наліво була каланча… Пожалій мене. Господи Боже мій… Догорає моя свічка!». Колись Вертинського не оцінили в київському театрі імені Франка, де він пару разів грав в масовці. Щоб прогодуватися, Олександр вантажив кавуни в Річковому порту, намагався підробляти в готелі бухгалтером, публікувався в кількох столичних журналах. Він народився в 1889 році і до 5 років прожив у будинку навпроти Золотих воріт з примітною житловий аркою. На згадку про це на будинку встановили меморіальну табличку.