skyscrapercity.com
Архітектурна спадщина Києва стрімко втрачає свої «кадри». Згадаймо лише будівельні конфлікти останніх років: руйнування пам’яток Київської фортеці, Сінного ринку, знищення зеленого флігеля архітектора Казанського на вул. Сагайдачного, 1, будівель першого київського водопроводу на Набережному шосе, особняка Олени Згорської на вул. Мельникова, 51, дерев’яного будинку Вільгельма Крістера на вул. Осиповського.
І ще невідомо, якими стануть після «спілкування» із будівельною технікою знакові для Києва споруди – ЦУМ і Гостиний двір. Останній скандал – втрата Замку Барона статусу пам’ятки архітектури, що дозволяє зробити з ним все, що завгодно, – перебудувати чи навіть знести. А ще є будівлі, які ніби то й захищені законом, але перебувають у аварійному стані.
«Вечірній Київ» звернувся до Управління охорони культурної спадщини із різними запитаннями та отримав довжелезний список будівель, над якими навис дамоклів меч руйнації чи то від забудовників, чи то від часу.
Статистика щодо того, скільки втрачаємо, не ведеться
За даними Управління охорони культурної спадщини, нині у Києві нараховується кілька тисяч пам’яток архітектури. Ось останні дані: – загальна кількість об’єктів культурної спадщини – 3575; – загальна кількість пам’яток місцевого та національного значення (без щойно виявлених об’єктів культурної спадщини) – 2286; – до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено 938 об’єктів.
Але на запитання про те, скільки пам’яток нараховувалося ще п’ять, чотири, три роки тому, ми отримали відповідь: підрахунки зміни числа пам’яток за роками не передбачені формою звітності №1- ПКС (щорічна), затвердженою наказом міністерства культури і туризму України 20.08.2007 №48. Дійсно, навіщо збурювати громадськість та мати наочне свідчення того, що пам’яток меншає?
Нам є що втрачати
Про таку кількість пам’яток архітектури більшість столиць світу можуть лише мріяти. Якби не одне але. Сотні цих будинків перебувають в аварійному стані. Увесь перелік ми, звісно, надрукувати не можемо, адже він займе не одну газетну шпальту, вкажемо лише декілька адрес: частина будинків на Андріївському узвозі (була надія, що їх відремонтують до Євро-2012, але міська влада обмежилася тим, що затягла їх банерною сіткою, та й так залишила), майже всі старовинні будинки по вул. Великій Житомирській, серед яких і неповторний Будинок зі зміями (№32), будівля готелю «Прага» (вул. Володимирська, 36), прибуткові будинки: вул. Володимирська, 41, О. Гончара (№№ 47б, 60), Боричів Тік (№№9, 23/3), Гоголівська, 8; особняки на вул. Горького (№№ 44, 64/16), І. Мазепи (№№ 11,17), Златоустівській, 14, Лютеранській (№№ 32а, б), Малій Житомирській (№№ 12а, б, 14а, б), Михайлівській (№ 8), Нижньому Валу (№№ 7, 9), Пушкінській (№№ 20б, 35, 35а, б, 37а, б), Б. Хмельницького (№№ 12-14, 37, 58), Червоноармійській (№№ 12, 39б, 98), Ярославовому Валу (№№ 1, 3, 7, 15б), Десятинному провулку, 8. І вдіяти з цим нічого не можуть
«Управління охорони пам’яток веде робочий (неофіційний) перелік об’єктів, що перебувають в аварійному або незадовільному технічному стані. Але акти технічного стану та офіційні експертні висновки щодо технічного стану на них відсутні», – пояснюють в Управлінні. «Вечірка» поцікавилася, чи планується бодай за однією з цих адрес реконструкція, адже статус пам’ятки архітектури передбачає узгодження будь- яких робіт зі службами з охорони культурної спадщини. Щоправда, кияни добре знають, наскільки ефективна ця практика. Забудовники без зайвих сумлінь прибудовують кілька поверхів чи мансарду (на площі Слави, приміром, чотириповерховий будинок «збільшили» ще на чотири поверхи) і роблять вигляд, що «так і було».
А чиновники розводять руками, ніби подають до суду й оформлюють приписи «негайно зупинити». Та принаймні хоч про плани дізнаємось. Але нам порадили звернутися до НДІ пам’яткоохоронних досліджень міністерства культури України, який «у відповідності до поставленого завдання з 2009 року проводив інвентаризацію культурної спадщини міста та досліджував стан, проблеми і основні напрями її збереження». Ми направили відповідний запит до вказаної структури, але не сумніваємося, що нам порадять щодо місцевих пам’яток розбиратися все-таки із місцевими чиновниками.
У пошуках нових пам’яток
Навряд чи колись, років через сто, хоч одна нинішня скляно-бетонна новобудова потрапить до переліку об’єктів, які треба берегти. Але у столиці триває пошук «непомічених» раніше старовинних будівель, які планується внести до переліку архітектурної спадщини. Тут теж не все гладко. «За останні роки певну кількість об’єктів, поданих Управлінням до міністерства культури України (надалі МКУ) з різних причин не було внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, у зв’язку з чим вони втратили статус пам’ятки чи щойно виявленого об’єкта культурної спадщини.
Всього таких об’єктів з 2005 по 2014 р. (І півріччя) нараховано 111. Визнано такими, що не підлягають занесенню до Ре-єстру, 101 об’єкт, виключено з Реєстру 10 пам’яток», – повідомляють в Управлінні. До речі, значна частина цих пам’яток слова доброго не варта, і це справедливо, що їм не надали статусу. Приміром, яку культурну та історичну цінність може мати пам’ятник Косіору на вул. Артема, до речі, вже знесений? Або могили колишніх секретарів ЦК КП України, міністра соцзабезпечення часів СРСР на Байковому кладовищі? Чи пам’ятники Леніну на вул. Бориспільській (два), Глибочицькій, Миколи Краснова, Мельникова, Алма-Атинській та Повітрофлотському проспекті, або одному з організаторів Голодомору 1932–1933 років Власу Чубарю на Відрадному проспекті? Серед інших пропозицій є дійсно варті уваги старовинні особняки початку ХІХ ст. та інші важливі об’єкти, але деякі з них вже втрачені, зокрема хлібозавод №4, побудований 1936 року на вул. Дегтярівській, 19, і кілька років тому знищений заради висотної забудови, Гостиний двір, будівлі першого київського водопроводу із насосною станцією на Набережному шосе, дачний будинок Мировича на вул. Львівській, 15, будинок на вул. Алли Тарасової, 4, що згорів, колишня гімназія Ольги Плетньової у стилі модерн на вул. Різницькій, знесена заради 19-поверхового офісного центру.
Словом, картина вимальовується загрозлива. Існуючі пам’ятки руйнуються, втрачають статус, їх підпалюють, перебудовують та надбудовують. Ті, що можуть бути, – не визнаються об’єктами охорони. І завжди є суд, який будь- який архітектурний об’єкт визнає не вартою уваги купою цегли. Але, на щастя, є кияни, справжні патріоти свого міста, які без вагань стають на захист Гостиного двору, Замку Барона, велотреку, парків, скверів, дитячих майданчиків тощо. І що було б з нашим містом, якби не вони?
