Діана Панченко, журналіст:
– Перевірку на безбар’єрність Хрещатик провалює з перших метрів. Без допомоги ані вулицю перейти, ані заїхати перекусити.
– Могут зайти в кафе все, кроме людей с инвалидностью.
Потрапити у банк – теж зась.
– Дальше я не попаду – ни пандуса нет, ничего…
Ззовні – доступне і приміщення Департаменту комунальної власності. Та це лише на перший погляд.
– Все, приехали!
Те саме – у готелі Хрещатик. Щоправда, до активістів вийшов адміністратор і навіть продемонстрував переносний пандус.
– У нас є охорона, швейцар, які виносять цей пандус та встановлюють.
Чому не облаштувати заїзд стаціонарно, у готелі пояснити не спромоглися. Та найбільша перешкода для активістів – підземний перехід. У результаті, на візку – проїжджою частиною. Сяк-так активісти дісталися Департаменту містобудування. Та і туди потрапити на візку не можна жодним чином. Заспокоїти вийшов головний архітектор.
Сергій Целовальник, головний архітектор Києва:
– Будет у нас пандус – не только здесь, но и там.
Підйомник у будівлі, пообіцяв, буде вже за місяць. І демонструє проект облаштування безбар’єрного середовища Хрещатика.
– Пандус, вход, туалет… Вот посмотрите, какое решение может быть для таких вот лестниц.
От тільки коли проект втілять в життя – невідомо. Щоправда, у бюджетній комісії запевнили: на наступний рік виділять кошти.
Андрій Странніков, голова бюджетної комісії Київради:
– Щоб на наступний рік передбачити у Програмі соціально-економічного розвитку певні капітальні видатки якраз на облаштування.
Екзамен на доступність для спинальників Хрещатик не склав. І хоча за законом усі будівлі мають бути зручними для людей із обмеженими можливостями, виконувати його не поспішають.
Іван Марусевич, голова ГО “Центр реабілітації інвалідів-спинальників”:
– 10% людей с ограниченными возможностями. И цифра в разы возрастет после АТО. Мы приехали не только отстаивать свои права.
Тому, кажуть активісти, в Україні так рідко можна побачити людей на візках на вулиці. Вони просто впадають у відчай – коли світ обмежений 4 стінами.
Надія:
– Люди стараются сидеть дома, потому что всюду постоянные преграды.
Ольга:
– Нам тоже хочется зайти и в кафе, и в какой-нибудь магазинчик. Инвалидов у нас вроде бы и нет, потому что их никто не видит.
За результатами рейду активісти збираються писати звернення до міськадміністрації та Кабміну. Щоправда, кажуть: таких дописів вже були сотні, та візок і нині там – за межами бар’єрної архітектури.