ukr.segodnya.ua
На останній сесії Київрада ухвалила історичне для міста рішення: депутати ввели мораторій на будівництво в буферній зоні заповідників “Софія Київська” та Києво-Печерська лавра. Площа ця немаленька – 441 га, а входять в неї Дніпровські схили і центральні вулиці міста (див. інфографіку). Таке рішення було прийнято, оскільки такі будівництва поблизу Софії та Лаври не тільки спотворюють історичний вигляд міста, але і ведуть до руйнування всесвітньо відомих святинь. Кияни та громадські активісти вважають цей крок великою перемогою – адже домагалися його не один рік.
ЗАБОРОНА. За ухвалення рішення про мораторій депутати проголосували одностайно – 93 голоси “за”. Згідно із затвердженим планом, мораторій діятиме тимчасово – до розробки та затвердження Київрадою плану зонування центру Києва і детального плану території.
Ті, хто всіма силами домагався цього рішення, радості не приховують. “По-перше, на час дії мораторію ніяких будівельних робіт у буферній зоні бути не може. По-друге, тепер заборонено продавати земельні ділянки на цій території. Крім того, ми нарешті виконали рекомендації ЮНЕСКО, яка вже кілька років просить прийняти такий документ. Завдяки йому “Софія Київська” та Києво-Печерська лавра уникнуть потрапляння в так званий “чорний список” об’єктів, яким загрожує руйнування. Як відомо, і Софія, і Лавра – єдині в Києві об’єкти, які зараз під одним охоронним номером входять до списку всесвітньої спадщини”, – пояснює адвокат, голова ГО “Андріївська Пейзажна ініціатива” Марина Соловйова.
Домогтися прийняття рішення, кажуть громадські активісти, було непросто: деякі депутати намагалися залишити в документі “лазівки” для забудовників. Наприклад, щоб ті, хто отримав дозволу на будівництво раніше (наприклад, під час мерства Леоніда Черновецького. – Авт.), могли розпочати роботи, незважаючи на заборону. Але ж таких дозволів на будівництво в буферній зоні видали більше 50! На щастя, виключення для них не зробили.
ЗНИЗЯТЬ ПОВЕРХОВІСТЬ. Трохи складніше зі скандальними будівництвами, які вже почалися в буферній зоні Софії і Лаври. Кожен киянин пам’ятає потворні об’єкти на вул. Гончара, в Десятинному провулку, а також на вул. Стрілецька, Золотоворітська і Нижній Вал. Але, як кажуть активісти, єдиний вихід – зупиняти такі будівництва по одній, окремими рішеннями судів або Київради. Наприклад, будівництво на вул. Гончара, 17-23 вже визнали незаконною: є відповідне рішення суду. Тому зараз вирішується питання про те, щоб знизити на цьому об’єкті поверховість до рівня прилеглих будинків. “12 лютого ми чекаємо рішення Київради по будівництву в Десятинному провулку, 3-5, де збираються відбудувати житлово-офісний комплекс заввишки в 12 поверхів. Тут, на місці залишків фундаменту палацу князя Володимира, вже “росте” дев’ятий поверх будівлі! Депутати обіцяють розірвати договір оренди із забудовником, оскільки земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Якщо таке рішення буде прийнято, можливо, вже побудований будинок демонтують – повністю або частково”, – говорить громадський активіст Юлія Нікітіна.
СУДЯТЬСЯ. Така ж ситуація – і по будівництву на Нижньому Валу, 25-27, де замість анонсованих забудовником п’яти поверхів виросло 14. У КМДА кажуть, що по ряду скандальних об’єктів, у тому числі і по будинку на Нижньому Валу, вже направлені позови до судів і звернення в прокуратуру. Також влада обіцяє підтримувати киян у боротьбі з незаконними будівництвами.
Монстри під виглядом реконструкції
Загальна площа охоронної зони – 441 га. У неї входять схили Дніпра та десятки історичних вулиць у центрі Києва: Європейська, Михайлівська, Софійська площі і Майдан, вул. Грушевського, Мазепи, Лаврська, Старонаводницька, Набережне шосе, Ярославів Вал, Велика і Мала Житомирська, Володимирська гірка та ін. Експерти кажуть, що мораторій – лише перший крок до наведення порядку, адже у забудовників є багато шансів обійти заборону. Наприклад, черговий монстр може вирости під виглядом реконструкції. “В охоронних зонах у нас роздані сотні ділянок. Мораторій – це, безсумнівно, позитив. Але поки ми сказали тільки “А”, а до “Я” ще далеко. Щоб уникнути зловживань, потрібно чітко прописати, що можна робити, а чого – не можна. Для початку дані про те, хто, кому, коли, і які ділянки в буферній зоні роздав, повинні стати повністю відкритими для громадськості”, – говорить архітектор Георгій Духовичний.
