upload.wikimedia.org
В торішній свитині!
Що ти несеш в Україну
В латаній торбині?
Т. Шевченко
За церковним календарем 16 січня вшановують пророка Малахія і мученика Гордія.
Малахія називали «печаткою пророків», тому що він був останнім із них. У своїй книзі пророцтв він урочисто провіщав прихід Месії, перед яким мав з’явитися проповідник Іоанн Хреститель.
За народним повір’ями, лише у цей день можна напоумити людину, яка страждає від меланхолії. І якщо зараз меланхолічність вважається рисою характеру, то у минулі часи це вважалось душевної хворобою.
У народі Малахію молилися, лікуючи хворих пропасницею та скажених. Вважалося, що в їхнє тіло вселилася нечиста сила і після вигнання вона може переселитися у худобу. А тому господині просили Малахія, аби він уберіг корів від всілякої нечисті. Про цей день залишилося прислів’я: “На пророка Малахія хлів мітлою обмахуй”.
Якщо у цей день на небі з’являлась біла велика хмара, вважалось, що це передвіщає хурделицю і заметіль. Погода на Малахія вказує, якою буде погода у березні.
Іменинниками 16 січня є:
Ірини та Павли
16 січня народились:
1892 — Гордій Коцюба (Коцегуб), український письменник і публіцист.
1899 — Леся Кривицька (Єлисеєва), українська актриса, народна артистка України. Ролі: Анна, Предслава («Украдене щастя», «Сон князя Святослава» І. Франка), Ольга («Три сестри» А. Чехова), матір («Вій, вітерець!» Я. Райніса).
Події 16 січня:
1918 — Центральна Рада прийняла закон про створення української добровольчої армії.
1919 — Українська Директорія оголосила війну більшовицькій Росії.
1954 — місто Проскурів перейменоване на Хмельницький, Кам’янець-Подільська область — на Хмельницьку.
Чи знаєте ви, що:
Коцюба Гордій Максимович народився 16 січня 1892 р. на Харківщині в селянській сім’ї. Навчався у Валківській трирічній народній школі. Потім кілька років працював писарем у різних канцеляріях, самотужки здобуваючи освіту. Екстерном здавши екзамени за повний курс гімназії, вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Паралельно студіював історико-філологічні науки. Університет закінчив напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції.
У жовтні 1917 р. вступив до партії українських есерів (УПСР), в якій активно працював до травня 1918 р. Австро-німецька окупація України змінила політичну орієнтацію Гордія Коцюби. Він перейшов до партії боротьбистів.
У жовтні 1921 р. разом із Шумським Коцюба поїхав у Варшаву, працював кілька місяців у пресбюро радянського посольства. Він був одним із фундаторів і редакторів журналу «Шляхи мистецтва», працював у новостворених газетах «Вісті ВУЦВК», «Комуніст», «Селянська правда», журналах «Всесвіт», «Червоний шлях» та ін. Видав близько трьох десятків книжок.
Гордій Коцюба належав до літературних організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ. Член СП СРСР з 1934 р.
Співробітники Харківського обласного управління НКВС розглянули матеріали, за якими Гордій Коцюба нібито «був активним учасником антирадянської організації українських есерів, яка проводила підготовку до збройного повстання проти Радянської влади». Щоб він «не уникнув суду і слідства», ухвалили «утримувати його під вартою у в’язниці міста Харкова».
Коцюбу заарештували 21 березня 1938 р. На допитах та очних ставках, які вів молодший лейтенант Замков, заарештований під фізичним впливом визнав свою вину. Військовий трибунал Харківського військового округу 17 грудня 1938 р. засудив письменника до найвищої міри покарання — розстрілу. Страчений.
При додатковому розслідуванні справи Коцюби в 1956—1957 рр. В. Сосюра, П. Панч, О. Копиленко, С. Крижанівський дали позитивні характеристики письменнику як здібному авторові літературних творів, патріотові своєї Батьківщини. Зокрема, П. Панч написав: «За весь час нашого знайомства ніколи я не чув від нього жодного антирадянського слова сказаного, а тим паче написаного».
Військова колегія Верховного Суду СРСР 28 грудня 1957 р. скасувала вирок щодо Коцюби і справу припинила через відсутність складу злочину.
Гордій Коцюба реабілітований посмертно.
