Фестиваль оптимізму та сміху «На дні»

dr.ck.ua

Написавши пост у Facebook, Таня лягла спати, а наступного ранку прокинулася знаменитою… Ні, не так. Таня вилікувала тисячі людей від неврозу одним-єдиним постом у Facebook… Ні, знову не так. А, ось так: Таня лише пожартувала, але жарт виявився настільки вдалим і своєчасним, що довелося втілювати його в життя. Чим Тетяна і займається зараз майже цілодобово, готуючи Перший всеукраїнський фестиваль паніки і істерики «На дні», який відбудеться в Києві 21 березня (час и місце будуть оголошені додатково).

Жартівливий фейсбучний івент «На дні» (в програмі, серед іншого: «Курс долара: біль чи любов?» − психологічний майстер-клас з прийняття і примирення з цифрами на табло обмінників; «Бензин − золото-2015» − «дегустація» запахів різних сортів бензину, згадки про джипи; йога-практики «Медитативне прийняття зарплатні в гривні»; клуби з обміну гарними пакетиками Dior, Boudoir, H&M, і т.д. і т.п.) з’явився 24 лютого, якраз на піку паніки у зв’язку з падінням курсу гривні. І неначе проштрикнув набряклий тривогою і похмурістю нарив. Полегшення настало практично миттєво: Facebook-спільнота, немов оговтавшись від лихого сну, зайнялася тим, що завжди так добре вдавалося українцям − дотепно і життєрадісно висміювати власне незавидне становище.

Тетяна Яіцька

На ініціаторку фестивалю Тетяну Яіцьку обрушився потік злидарських лайфхаків та ідей антикризових стартапів, в однойменному Facebook-ком’юніті з’явилися кумедні інтернет-опитування та інша народна творчість. За тиждень, що минув, про своє бажання відвідати вигаданий фестиваль, який тепер стає реальним, заявило під 40 тисяч людей. Новина розлетілася в ЗМІ, в тому числі і російських, таких як «РИА Новости» та«НТВ». Справу довершили українські політики, які підтримали піар події − нардеп і віце-президент ПАСЄ Володимир Ар’єв, міністр інформаційної політики Юрій Стець та інші.

• Чи вистачить киянам цього гумористичного настрою до 21-го березня, чи не зникне він до того часу, якщо, припустимо, гривня впаде до 50 за долар?

Гадаю, люди не припинять хвилюватися, істерити і панікувати, значить, і жартувати з цього приводу. А ми все це будемо підтримувати, провокувати якимись цікавими новинами і демонструвати в режимі реаліті-шоу, як «ненароком» робити фестиваль.

Склалася кумедна ситуація: з одного боку, нас «рекламують» російські ЗМІ − від «НТВ» до якихось хабаровських газет, причому пишуть напрочуд нейтрально, навіть доброзичливо. З іншого боку, фестиваль анонсує і запрошує долучитися до нього українське Міністерство інформації. Це якийсь цікавий розрив шаблону.

• Заявлена платня за вхід на фестиваль − 1 долар. Гривнями за курсом, який складеться на 21 березня?

Не зовсім так. Ми сподіваємось, що скоро, як тільки ми визначимося з локацією, зможемо почати попередній продаж квитків за поміркованим курсом − тим, який був десь на початку лютого, тобто близько 25 гривень. Тож всі бажаючі уже можуть брати кредит, щоб зробити таку інвестицію, і більше не хвилюватися про це. А ті, хто багатший і у кого є 1 долар, можуть не морочитися, а просто прийти на фестиваль і заплатити валютою або гривною за курсом.

• Розкажи коротенько про програму фестивалю.

У нас буде три тематичні зони. Перша − креативні активності, як ми їх називаємо. Це кулінарний напрям, психологічно-філософський, артистично-танцювальний, фешн-напрям, ще щось… Коротше, це коли гості фестивалю і відвідувачі будуть робити щось разом − перформанси, колективне ниття, обіймашки-втішання та ін.

Друга зона − це зона сервісу: людям треба перекусити, відправити природні потреби, купити якийсь доступний сувенір та ін. Будуть працювати дуже недорогі кафешки – це ж свято злиднів, тому ми орієнтуємо власників на те, щоб вони пропонували спеціальні економні позиції на 5-10-15 гривень. Щоб люди, нарешті, могли дозволити собі бутерброд, скажімо. Третя зона – це зона благочинності, яка також буде відповідати концепції фестивалю, тобто включати якісь веселі активності.

• Чи правда, що всі зароблені на фестивалі гроші передадуть Нацбанку на зміцнення курсу гривні?

Ми направили в НБУ офіційне звернення з цього приводу. Якщо звідти відгукнуться, буде дзвінок чи надійде лист, ми, звичайно, передамо гроші.

• Як гадаєш, нас очікують нові 1990-ті?

Це, напевно, буде щось інше, але з елементами 1990-х. Так, буде важко, доведеться відмовляти собі в задоволеннях, до яких ми вже звикли. Але в усіх нас вже є деякий досвід, і, крім того, зараз значно більше можливостей об’єднатися і допомогти одне одному пережити ці часи. Мені здається, треба йти шляхом бартеру: обмін енергією, вміннями, може, в якійсь мірі натуральний обмін. Гроші потрібні і важливі, але є речі, які за них не купиш.

• Від чого тобі вже зараз довелося відмовитись?

Це страшенно довгий перелік, тому я краще не буду його навіть починати.  Скажу лише, що більш за все я нудьгуватиму за подорожами. Я подорожувала дуже бюджетно, вишукуючи дешеві авіаквитки, живучи в хостелах і т.п. Але зараз і це мені вже не по кишені. Хоча, можливо, коли електромобілі будуть коштувати як смартфони, ми зможемо подорожувати дешево.

• А що ти в жодному разі не хотіла би втратити в майбутньому? Типу, «о ні, тільки не забирайте у мене ось це»?

Раніше, щоб зустрітися з людиною, треба було так чи інакше витратити якісь гроші – на метро, маршрутку, каву і т.д. Зараз, коли ти дуже скучив за другом, можна ввімкнути Skype. Мабуть, єдина втрата, яку мені справді було б дуже і дуже важко пережити – це можливість виходити в Інтернет. Але сподіваюсь, що 100 гривень абонплати на місяць я все ж зможу собі дозволити.