businessua.com
Розповідь про те, як покупець захистив свої права споживача у київському супермаркеті “Новус”:
Мені десятки разів доводилося стикатися з тим, що торгаші постійно намагаються тим чи іншим способом обрахувати споживачів, зокрема під час переоцінювання товару, коли буцімто не встигають замінити якісь цінники (зазвичай на найбільш популярні групи товарів, не дуже дорогі, але ті, що продаються щодня у великій кількості – на кшталт хлібо-булочних виробів, цукерок, соків, молока, сиру, борошна, макаронів тощо, тобто те, що люди гребуть, не дуже звіряючись із цінниками та чеками, – але бувають подібні випадки і з недешевими винами та коньяками, наприклад, або ковбасами). Золота пора для таких махінацій – періоди стрімкого коливання курсу валют, коли ціни постійно підстрибують, а покупці не встигають за цими стрибками слідкувати. Тому протягом останнього місяця в мене особисто вже було близько десятка подібних ситуацій, але зазвичай працівники супермаркетів не йшли на конфлікт і продавали мені товар за вартістю, вказаною у цінниках, і вибачались. Працівники ж супермаркету “Новус” вже вкотре вирішили відзначитись на цьому тлі винятковою нахабністю та неповагою до прав споживачів.
Придбав у києвському супермаркеті “Новус” нещодавно кілька товарів. Після сплати вартості товару на касі ціна третини покупок за чеком виявилася помітно вищою за ту, що була на цінниках. Закон дозволяє споживачеві придбати товар саме за ціною, яка була на ціннику, тому я повернувся до торговельної зали, сфотографував відповідні цінники, потім викликав адміністратора супермаркету – їх вийшло аж двоє. Я пояснив ситуацію, вони погодилися, що я правий, проте відмовилися повернути різницю, пославшись на те, що саме в цей день відбувся переоблік товару, але не встигли замінити всі цінники.
Раптом ці німфи прилавка зрозуміли, що я знімаю бесіду на телефон, після чого скинули маски чемних адміністраторок та почали діяти злагоджено і професійно, немов гоп-стоп-спецназ – одна з них спробувала вихопити в мене телефон, а друга – натягнути ззаду капюшон куртки мені на голову. Телефон я не віддав, після чого в однієї з цих рагульок почалася істерика: “Он мєня ударі-і-іллллл, ой, мужчіна дєвушку ізбіл, памагітє, люді добриє, ахрана, міліція, звьоздний патруль!!!”. Охорона на чолі з лисим смотрящім спробувала повторити їхній маневр, але не вистачило рагульської кваліфікації, лише побикували трохи за старою схемою: “Знімати заборонено, бо в нас знак на вході, а спробуй вдарити нас, дай мабілу пазваніть, сємкі єсть, а єслі найду, щас приєдет міліція …”. Тю-ю, це те саме, що лякати Путіна санкціями…
На цьому короткому відео звучить показова фраза охоронця: “В АТО йди і там бий, кого хочеш!” Тобто там, на Дикому Сході, можна бити, грабувати, гвалтувати – там же не люди живуть, це тільки в Києві культура, патріоти та охоронці-гуманісти. Взагалі-то тут часто можна почути в подібних ситуаціях рекомендації в сенсі “якщо ти такий розумний і не хочеш бути мовчазним бидлом, їдь в АТО”.
Щоб не гаяти час, написав невеличке есе до книги скарг – пізніше треба зайти почитати реакцію керівництва магазину. Тут нарешті приїхала міліція, якою мене так лякали, і на яку я так терпляче чекав. Донедавна я вірив, що вже останній арахноід у нашій Галактиці знає, що робота міліції є гласною і відкритою, і громадяни мають право фільмувати її роботу, але ці двоє почали спілкування зі мною саме із заборони знімати, бо вони також, бачте, громадяни. Але ми швидко з’ясували, чия харизма довша. Варто зауважити, що вони, передусім, мусять на вимогу громадянина показати посвідчення, але я повірив, що це дійсно міліція, так би мовити, за бертільйонажем. Потім, віддамо належне, міліціянти швидко з’ясували, що дєвочка-адміністратор трохи загралася в ображену вовком Червону Шапочку, бо коли я запропонував написати на мене заяву, вона знітилася і запропонувала повернути мені гроші, якщо я видалю відео. Менти резонно зауважили: “А навіщо ж нас викликали?”, на що пані сказала, що я можу виявитися психом (що я, власне, й не заперечую))), та чекатиму на неї в темряві після роботи. Але заяву писати відмовилась. Напевно, сподівалася, що я таки на неї чекатиму.
Зрештою гроші повернули. Ціна питання лише 7 із копійками гривень, але адміністратор “нічтоже сумняшеся” заявляє: “Знаєте, скільки таких випадків за день? Якщо ми будемо кожному віддавати різницю в ціні, у нас зарплати не вистачить”. Тобто щодня обкрадати сотні людей – це нормально, а нас має турбувати її зарплата?! А тепер порахуємо – навіть якщо 100 покупців заплатять по 7 зайвих гривень, у кишені торгашів нізвідки з’явиться 700грн. Але переважна більшість покупців не перевіряє чеки, а більшість від уважної меншості ведеться на пояснення адміністраторів, що гроші повернути не можна, бо не встигли замінити цінники (змінилися курси валют, у Кабо-Верде невродив батат, бозон Хігса вкусив собаку власника “Новуса” тощо – будьте певні, вони вигадають усе, що завгодно, щоб вкрасти у покупця хоч гривню). Зрозуміло, що йдеться, насправді, про щоденні суми, значно більші від 7 і навіть 700 гривень. Це гроші, які в нас нахабно крадуть.
P.S. Цікаво, що вже на виході менти сказали мені, що поки я отримував гроші, вони переглянули відео з камер спостереження. Виявилося, що я, звісно, нікого, не бив.
Так ось, якщо бачите товар, який Вам сподобався по певній ціні, а на касі виявляється, що ціна інша, сміливо вимагайте продати його за ціною, визначеною на ціннику!
