turystam.in.ua
Степові природні ландшафти (сьогодні вже віртуальні, умовні), створюючи неповторну пейзажну палітру, поєднують красу неозорих межиріч, загадковий спокій байрачних лісів, весняний розлив розважливих річок, дзвінкий мелодійний спів журбанів у високості.
turystam.in.ua
Який він, справжній дикий степ? Він і співає жайворонком, і стогне грозою. У ньому вовки виють по яругах, вистежуючи здобич. Весною і на початку літа чарує квітуче різноманіття краєвидів. Веселкові барви хвилями котяться ген за обрій. Земля вкрита пухнастими ковдрами з ковили.
turystam.in.ua
Уявляєте — злива у степу? Не те, що мрячить дощик на Поліссі. На відміну від північних районів, де переважає впродовж року циклональна погода, у степу — антициклональний тип кліматичних умов. Влітку сонячно і сухо, але з інтенсивними зливами. Взимку бувають сильні морози (у заповідних «Кам’яних Могилах» температура падала до — 36) і завірюхи. Пам’ятаєте, в яку хуртовину (за трилогією Михайла Старицького «Богдан Хмельницький») добирався у грудні 1647 р. майбутній гетьман на Запорозьку січ?
turystam.in.ua
Так от — літній спекотний день. Легкий подих гуляй-вітру. Від нього хвилюється сріблясте від сивих «султанів» блідо-зелене море пірчастих ковил. Безмежжя простору! Не видно навіть горизонту. Тут земля не сходиться з небом. Уява малює численні табуни джейранів, сайгаків, степових скакунів — тарпанів. Пекуче сонце гонить їх до прохолоди байраку у балці чи до невеликої річки. Враз на обрії появляються спочатку ледь помітні, а згодом чорні дощові хмари. Повітря напоєне тривожним ароматом гіркого полину і духмяного чебрецю. Раптом його прорізують гострі половецькі стріли. Небо миготить від спалахів. Довжелезні хвости блискавок, неначе поламані списи, наповнюють простір. Грізно гуркоче сердитий Перун. З його грудей виривається драконівське шипіння. Земля здригається від стогону. Все перемішалось, повітря тремтить від напруги, хилиться додолу травостій. Десь блискавка, вдарившись з гулом об суху, розпечену землю, спричинює пожежу. Зринає заграва, палахкотить вогонь, куриться і здіймається дим. Мить — і як з відра полився на спраглу землю дощ. Немов батогами, періщить він по обличчю, мокрому тілу, обгортаючи його водяною ковдрою. Відкривай рот і пий воду прямо з неба. Але недовго триває ідилія — дощ раптово припиняється.
turystam.in.ua
Загалом і. Iснує субмеридіональна закономірність природних змін з півночі на південь. Взяти, приміром, наші села. На півночі, в лісовій зоні вони невеликі (250—500 чол.), там багато хуторів. У Лісостепу сільські поселення середні (500—1500 чол.) і вже великі, розкидисті — у степу (населення сягає кількох тисяч чоловік). Також з півночі на південь понижується рівень ґрунтових вод. Якщо на Поліссі копнув — і вже вода, колодязі неглибокі, то в степу — заглянеш у криницю і дна не побачиш — як мінімум 30 м!
turystam.in.ua
Степова зона становить 40 відсотків площі країни, але справжнього, повноцінного (заповідного) степу залишилось менше відсотка її території. А кілька століть тому степ був безкраїм, як море. У ньому можна було без належного досвіду зникнути безслідно. I навіть втопитися, провалившись у «медову» яму диких бджіл.
turystam.in.ua
Доля степового ландшафту трагічна. Його історична та біосферна роль людиною неусвідомлена. Степ як природна екосистема та екологічна ніша живої матерії на межі зникнення. Жодна з природних зон за останні 150 років не зазнала таких катастрофічних змін, як степова. До загибелі останніх острівків біотичного різноманіття степу — лише один крок. Якщо не залишиться їх у степових заповідниках, бачитимемо степ тільки на картинах і фотографіях. Приміром, як у цивілізованій Європі чи Америці — там степів давно вже немає.
turystam.in.ua
Відбуваються якісь неймовірно глибокі і (важко повірити!) незворотні трансформації як фізичної, так і духовно-філософської основи (тобто архетипів, за К. Юнгом) степу. Тільки люди з даром божого провидіння, науковці зі світобаченням гуманіста-патріота по-справжньому розуміють суть спустошливих процесів на теренах степу. На очах — злам і перебудова докорінної (ландшафтної) структури степового біому і водночас генетичного коду українця.
turystam.in.ua
Втім, навіть у новому, третьому (2009 р.), виданні Червоної книги більшість занесених туди рослин і тварин є степовими видами. Факт: Червона книга України стала їх гарно оформленою «надмогильною плитою».
Ситуація парадоксальна: науковці, люди освічені, здавалося б, цвіт нації, інтелектуальна еліта демонструють зразки споживацтва. Вони, приміром, пишуть (англійською мовою) національні доповіді про стан формування екомережі, навколишнього природного середовища, видають Червоні книги України, щоб заробити гроші і краще жити. А де потуги, щоб стало моральним ставлення до природи, зокрема заповідного Степу?
