Кримські татари мають зберегти свою культуру у другому за 100 років вигнанні. Для багатьох це виживання традицій та звичаїв, для деяких – фізичне виживання.
Вигнання
У 1944 році кримських татар примусово депортували з півострова Крим. Це була справжня трагедія цілого народу: тисячі загинули під час депортації до Узбекистану та Казахстану, багато хто помер від голоду вже на чужій території. Вони змогли повернутись на Батьківщину тільки в кінці 80-х – на початку 90-х років. Відчуження стало доленосним стосовно культури кримських татар – багато пам’яток було знищено або конфісковано. У будинки, в яких жили киримли, заселились інші люди після депортації. З 90-х років кримські татари, з великими перепонами, намагались відновити власні традиції: свята, кухню, мистецтво розпису на кераміці, архітектуру, народне вбрання та взуття тощо. У 2013 році був знятий перший кримськотатарський фільм “Хайтарма” (Повернення) про депортацію.
Після анексії Криму Росією, кримські татари вдруге за століття опинились у дуже важкій ситуації. Правозахисники кажуть, що порушення прав киримли мають системний характер.Щонайменше 18 кримських татар було викрадено або вбито за рік, і цими справами кримська міліція займатись не хоче. Правоохоронні органи проводять обшуки у будинках, забороняють масові зібрання на національні свята, проводять арешти та забороняють лідерам киримли повертатись у Крим, називаючи їх “терористами” та “екстремістами”.
Мистецтво
Через тиск російської влади тисячі татар покинули півострів. Багато з них опинились у Києві. Тут вони мають можливість вільно втілювати культурні проекти, проводити масові заходи з нагоди свят та річниць депортації. У столиці відновив мовлення кримськотатарський канал ATR, заборонений віднедавна у Криму. Тепер його можна дивитись онлайн та через супутник. У травні кримські татари відмічали свято Хидирлез у київському парку “Нивки”. У столиці відкриваються кіоски з вуличною їжею та ресторани, в яких готують страви кримськотатарської кухні. Киримли також роблять виставки народного мистецтва, проводять події, пов’язані з культурою та традиціями народу.
Майстер керамічного розпису та культурний активіст Рустем Скібін також опинився в українській столиці. Він є автором власного стилю розпису керамічних виробів, який базується на традиціях кримських татар. За останній рік його команда El-Cheber провела багато мистецьких та освітніх заходів, які знайомлять киян з кримськотатарською культурою. На сайті Рустема Скібіна можна купити його твори – розписані керамічні тарілки, панно, інший посуд.
Ще одна робота Рустема — проект муралу СТЕЖКА під мостом на Голосіївському проспекті. За його ескізами опори мосту розмалював польський стріт-артіст Артур Вабік. На втілення ідеї агенція АртПоле зібрала необхідну суму на платформі Biggggidea. Проект підтримали 62 доброчинці Спільнокошту.
Інший вуличний мистецький проект у Києві — розпис частини Оболонської набережної у вигляді прапору кримськотатарського народу. Розмір прапора — 18 метрів у висоту і 90 метрів в довжину. Стяг намалювали на сірих плитах набережної, поряд з українським прапором, торішнім проектом. Акція була спрямована на те, щоб показати солідарність з українцями, які зараз знаходяться на Кримському півострові.
Кухня
Кримськотатарська кухня — різноманітна та смачна. Ті, хто бували у Криму раніше, точно пам’ятають лагман, плов, шурпу, сарму, чебуреки та янтики. У Києві вже довгий час існує заклад “Крим” (біля станцій метро “Майдан Незалежності). Але за цей рік у столиці побільшало нових форматів, де можна скуштувати кримськотатарську їжу.
Нещодавно на вулиці Саксаганського відкрився затишний ресторанчик Musafir, власниками якого є кримські татари. Вони переїхали з Бахчисараю, де у них був заклад з такою ж назвою. Якщо в Бахчисараї співробітники ресторану були хазяїнами й приймали гостей, то у Києві вони самі більше відчувають себе гостями у місті. Співвласниця ресторану Еміне Емірсалієва каже, що у Криму це був більше туристичний і курортний бізнес – клієнти відвідують ресторан всього 1-2 рази, швидко приймають рішення – подобається їм чи ні, та й вибору у них не так багато – в Бахчисараї, наприклад, 4-5 серйозних ресторанів. У Києві складніше, оскільки клієнти в основному місцеві, мають великий вибір закладів у місті та багато критеріїв, за якими вони обирають заклад. Тут вони більш вимогливі, більше нюансів в оцінці ресторану та страв.
Еміне Емірсалієваспівзасновниця закладу Musafir«Попит на кримськотатарську кухню і культуру в Києві високий. Можемо так стверджувати, виходячи з нашого поточного досвіду, і досить позитивних відгуків, які ми отримали від наших клієнтів. При чому клієнти дуже чітко реагують на етнічну складову. У нас були непогані, як нам здавалося, страви, які іноді отримували відгук: “Ну таке можна знайти й в будь-якому іншому ресторані, навіщо воно вам в меню?”»
З іншого боку наша інтерпретація кримськотатарської культури дуже стримана – ми часто чуємо коментарі, що клієнти чекали чогось навіть більш екзотичного, більшої “родзинки” в інтерпретації й представлення».
Окрім нового ресторану, в Києві відкрилось щонайменше три заклади у форматі вуличної їжі на трьох ринках Києва: “Софра” біля Житнього ринку, “Бахчисарай” – на Володимирському та “Burma” на Деміївському. Тут готують чебуреки та янтики з різними начинками (м’ясо, сир, овочі), з традиційних напоїв є айран. Кіоск “Софра” вже зіштовхнувся з київським реаліями – МАФ намагались закрити та демонтувати. Це дуже засмутило подолян та співробітників навколишні офісів, які любили тут харчуватись. Згодом право торгувати кримськотатарській сім’ї з “Софри” повернули.
