Чергового керівника Чорнобильської зони звільнено, а “смотрящих”?

26 Вересня 2015 11:56
chernobylzone.wen.ru

chernobylzone.wen.ru

Як відомо, Кабінет Міністрів ухвалив рішення звільнити голову Держагентства з управління зоною відчуження Юрія Антіпова, пояснюючи це зверненням Європейського банку реконструкції та розвитку, а також фактами невиконання доручень Уряду.

Історія з діяльністю цього, тепер вже чергового колишнього керівника зони відчуження, що прийшов на посаду у травні цього року разом з групою одеських бізнесменів, які почали активно змінювати правила поведінки і змушувати всі об’єкти господарювання включно з міжнародними організаціями “жити по-новому”, є сумною.

До мене як до Голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи неодноразово зверталась велика кількість професіоналів, які своє життя присвятили Чорнобилю. Зокрема, колишній директор ЧАЕС Сергій Парашин, начальник відділу з питань ЧАЕС та поводження з відпрацьованим ядерним паливом Управління з питань реалізації Чорнобильських програм Державного агентства України з управління зоною відчуження Ю. Гнилицький та інші, претензії яких, в основному, зводились до наступного: у керівництві зоною відчуження з’явилися дилетанти, але це – найменша біда, бо їх можна було би навчити. Найбільшою бідою вони називали те, що певна група “товаришів” із статусом “смотрящих” вирішили завести в Чорнобильську зону власний бізнес і обкласти неформальним податком усіх, хто там працює.

Для того, щоб це реалізувати, була зроблена низка анонімних звернень до правоохоронців, які радо почали виконувати поставлені перед ними завдання: у багатьох керівників підприємств, що працюють у зоні відчуження, були проведені фактично незаконні обшуки та почався здійснюватися тиск для того, щоб вони почали “ділитися” з “новими” керівниками.

Критична ситуація, яка могла призвести до зриву планів і графіків виконання робіт з будівництва та введення в експлуатацію об’єктів, зокрема, добудови стратегічного об’єкту “Укриття-2”, змусила мене звернутися до найвищих посадових осіб країни, починаючи від Уряду і закінчуючи Секретарем РНБО.

Треба віддати належне тому, що і громадськість, яка працює сьогодні в Чорнобильській зоні, вирішила не мовчати. В результаті ця конфліктна ситуація стала відомою не лише в Україні, а і у світі і призвела до того, що президент ЄБРР Сума Чакрабарті звернувся до Президента України та Прем’єр-міністра з тим, що у разі, якщо і надалі “смотрящие” будуть керувати міжнародними проектами у зоні відчуження, то стане питання про неможливість виконання зобов’язань міжнародними країнами-донорами та загроза зриву виконання міжнародних договорів.

Отож, така ситуація змусила Уряд відправити у відставку голову Держагентства з управління зоною відчуження Ю. Антіпова. Водночас виникає ціла низка питань, на які немає відповіді.

 

  1. Як відбувався відбір і ХТО РЕКОМЕНДУВАВ АНТІПОВА на цю посаду?
  2. Чому правоохоронні органи на місцевому рівні швидко почали виконувати вказівки неофіційних “смотрящих” зони відчуження?
  3. Чому, знаючи ситуацію, жоден із відомих політиків чи державних діячів не відреагував на неї, аж поки міжнародні структури не заявили про факти корупції?

 

З огляду на це я як Голова парламентського Комітету звернувся до Генерального прокурора та Служби безпеки України з вимогою розслідувати ситуацію, що склалася у Чорнобильській зоні відчуження, щоб зрозуміти природу цієї спроби провести корупційну оборудку міжнародного значення, а також розслідувати не лише діяльність офіційного керівника Держагентства, а і усіх “смотрящих”, які намагалися нав’язати свої корупційні правила поведінки у зоні відчуження.

Крім того, переконаний, що чергове призначення в сфері екологічної політики, яке відбулося кулуарно чи за квотами партій або олігархічних груп, підтверджує, що треба зупинити такий підхід, який може призвести не лише до проблем в Чорнобильській зоні, а й до міжнародних скандалів.

Кандидати на посади такого рівня мусять проходити конкурс, бути професійно підготовленими і незалежними від бізнесових чи партійних зобов’язань.