vz.ua
Дуже приємно, що мої вимоги щодо покращення роботи парламенту керівництво Верховної Ради почало реалізовувати, щоправда, майже з річним запізненням…
І сьогодні мій законопроект щодо обов’язковості онлайн трансляцій засідань парламентських комітетів, який раніше був розкритикований за нереальність і необхідність значних витрат, сьогодні як нову ідею подав керівник Верховної Ради. Нічого страшного, проблема не в авторстві, а в тому, що це треба зробити.
Так само нового звучання набула і тема персонального голосування народних депутатів. І Президент, і Голова Верховної Ради хочуть запровадити нову систему для голосування, яка би унеможливила “кнопкодавство”.
Так, нещодавно Голова Верховної Ради Володимир Гройсман заявив, що у недалекому майбутньому депутати користуватимуться вже новою системою для голосування, у тому числі – за відбитками пальців.…
Виникає питання: який сенс розробляти чергову нову систему “Рада” і витрачати на це бюджетні гроші, якщо свого часу, у 2008 році, Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк переконливо доводив, що вдосконалена ним система “Рада-3” із сенсорною панеллю “повністю готова до роботи, пройшла експертну перевірку, в результаті якої отримані відповідні сертифікати”.
До речі, вартість “Ради-3”, за різноманітними оцінками, біля 8 мільйонів гривень. У будь-якому разі, спроба Яценюка унеможливити кнопкодавство у сесійній залі ні до чого не призвела, деякі депутати навіть говорили про необхідність Генпрокуратурі розслідувати марну розтрату бюджетних коштів.
У надійності “Ради-3” переконував і її розробник, директор Інституту проблем математичних машин і систем Анатолій Морозов: “Скільки діє система “Рада” — стільки часу її намагаються перехитрити… Звісно, я як розробник знаю способи її обійти. Але в таких випадках закладається такий принцип: витрати на те, щоб обійти систему, мають бути вищими, ніж ціна того голосу. Запевняю: ця система — надійна”.
Тож, виникає низка запитань: хто казав неправду? Чи є сенс витрачати гроші на нову систему “Рада” чи легше вдосконалити стару? Якщо є несуттєві зауваження до роботи цієї системи, тоневже за 7 років не можна було їх виправити? А якщо система “Рада-3” виявилася непридатною і вимагає розробки нової, то хто компенсує витрачені бюджетні кошти?..
Одним словом, при всій радості від того, що знову відновилося бажання боротися із кнопкодавами, виникає запитання: куди поділася система “Рада-3” від Арсенія Яценюка?
