Фото “”КП” в Україні “
Сьогодні на Discovery Channel одночасно в 220 країнах світу відбудеться прем’єра документального фільму Луї Сайхойоса “Гонка на вимирання”. Стрічка знята в жанрі екологічного трилера і розповідає про знищення людиною всього живого навколо. Режисер каже, що якщо винищення продовжуватиметься тими ж темпами, то вже через сто років на Землі залишиться вдвічі менше тварин і рослин.
Напередодні прем’єри “КП” в Україні “ попросила команду, яка працювала над “Гонкою вимирання”, скласти ТОП-10 міст, в яких небезпечніша всього жити. Природно, експерти не обійшли стороною і Україну.
Ла Оройа (Перу): свинець в крові
Ла Оройа – невелике містечко, що розкинулося в передгір’ї Анд. А друга його назва – “перуанський Чорнобиль”. На початку минулого століття саме тут американці прорубали шахти і побудували кілька заводів з видобутку та переробки свинцю, цинку і міді. У місті проживають всього 35 000 жителів, і більшість з них страждають важкими захворюваннями. Рівень свинцю в крові у 99% місцевих дітей в три рази (!) перевищує гранично допустимі показники. Тому і рівень дитячої смертності тут один з найвищих у світі. Рослинність в околицях міста зникла, земля випалена кислотними дощами.
Аккра (Гана): кладовище електроніки
Сьогодні у всіх країнах світу люди використовують електронні прилади, однак практично ніхто не замислюється, куди потрапляють зламані мобілки, комп’ютери, монітори, телевізори … Весь цей мотлох відвозять на звалища електронних відходів. Найбільше з таких розташоване на околиці столиці африканської держави Гани: під звалище електроніки в Аккрі відведено цілий район. Щорічно сюди звозять сотні тисяч одиниць списаної техніки з-за кордону, в основному – із Західної Європи. Якийсь відсоток сміття переробляється на місцевих підприємствах, але більша його частина спалюється на багаттях, через що важкі метали постійно присутні в повітрі та грунті.
Чорнобиль (Україна): катастрофа триває
Сьогодні зона відчуження (150000 квадратних кілометрів) навколо ЧАЕС залишається незаселеною, зрідка туди приїжджають лише екстримальні туристи. Однак дослідники стверджують, що наслідки аварії продовжують впливати на життя мільйонів людей в Україні, Молдови, Білорусіта Росії. За останні роки рівень радіації в Чорнобилі значно знизився, проте, за словами фахівців, наслідки вибуху будуть позначатися на здоров’ї людей ще мінімум років двісті.
Кабве (Замбія): мертва вода
Друге за величиною місто в Замбії знаходиться всього в 150 кілометрах від столиці цієї африканської країн, Лусаки. На початку ХХ століття тут були виявлені родовища свинцю. Це привело сюди гірничодобувні компанії, які протягом 90 років безперервно працювали і забруднювали свинцевим пилом повітря, землю, воду на багато кілометрів навколо. У результаті свинцю в крові місцевих жителів в десять разів більше, ніж у середньому на планеті. У радіусі десяти кілометрів від Кабве небезпечно пити воду – цілком можна отруїтися і померти.
Сумгаїт (Азербайджан): ртуть всюди
Населення Сумгаїта – 290000 – страждає від важкої спадщини радянського минулого. Колись місто було одним з найбільших центрів хімічної промисловості. Тоді в навколишнє середовище потрапило близько 120 000 тонн шкідливих токсичних відходів, що містять ртуть, відходи нафтового виробництва та органічні добрива. В даний час велика частина фабрик і заводів тут закрита, однак ніхто не займається рекультивацією грунтів і очищенням водойм.
Каїр (Єгипет): місто сміття
Столиця Єгипту також вважається містом з дуже високим рівнем забруднення повітря. Тут існує один з вражаючих уяву “сміттєвих” районів: Єгипетські нетрі, або місто сміттярів. Так називають квартал будинків-забаллінов на околиці Каїра, біля підніжжя гори Мукаттам.
Забалліни вручну збирають, сортують, використовують і готують до переробки сміття. Всі вулиці, сходові прольоти будинків і навіть дахи тут завалені сміттям. Частина, наприклад пластикові відходи, спалюють відкритим способом. Східний Каїр навіть офіційно оголошено зоною екологічного лиха.
Місто знаходиться в низині, дощів там практично не буває, тому сірий смог не змивається водою і не несеться вітром. Здається, що будинки в Каїрі вимазані сажею.
Нью-Делі (Індія): моторошна антисанітарія
Нью-Делі щорічно потрапляє в усі списки найбільш забруднених міст планети. Воно й не дивно: у столиці понад 8,1 мільйона автомобілів, значна частина каналізаційних стоків зливається в річку Джамну без очищення, жителі нетрів спалюють сміття на відкритому повітрі, а близько 50% населення живуть в жахливих антисанітарних умовах. Згідно зі статистикою, двоє з п’яти делійців страждають важкими респіраторними захворюваннями.
Хазарібагх (Бангладеш): шестивалентний хром
У Бангладеш розташовано кілька сотень спеціалізованих шкіряних підприємств, причому близько 90% таких виробництв в місті Хазарібагх. Біда в тому, що тут все ще поширені застарілі та неефективні технології. Для обробки шкіри на підприємствах використовується розчин шестивалентного хрому, причому речовина вкрай небезпечно і може викликати онкологічні захворювання. Проте щодня у місцеву річку його зливається близько 22 тисяч літрів.
Норильськ (Росія): стронцій в повітрі
Норильськ – один з найбільших в світі центрів кольорової металургії. Щорічно в місті в повітря викидається близько 500 тонн міді і оксидів нікелю, а також
2000000 тонн діоксиду сірки. Катастрофічне забруднення грунтів і води, вимирання рослинності призводять до жахливих наслідків: жителі Норильська живуть у середньому на десять років менше, ніж мешканці інших регіонів Росії. Тут люди дихають стронцієм, кобальтом, міддю, свинцем і селеном.
Пекін (Китай): задушливий смог
Столиця Китаю – лідер за забрудненням повітря. Гості та жителі Пекіна знають: блакитне небо і яскраве сонце тут рідкість. І зовсім не тому, що місто розташоване в якійсь несприятливій кліматичній зоні. Вже багато років Пекін застилає жовтуватий задушливий смог, через що люди пересуваються вулицями в респіраторах. Тут в атмосфері зафіксована найвища концентрація діоксиду азоту та інших небезпечних речовин. Основна причина – величезна кількість автотранспорту. Крім того, викиди хімікатів на заводах.
Взагалі в Китаї проблеми з екологією спостерігаються майже в кожному регіоні. На третині території КНР йдуть кислотні дощі, половина водних ресурсів непридатна для пиття.
Джерело: “КП” в Україні “
