Історія новорічної і різдвяної ялинки сягає корінням в глибоку старовину, коли про Різдво і Новий рік навіть не йшлося.
У найкоротший день року, що припадав на один з днів грудня, єгиптяни прикрашали домівки зеленими пальмовими гілками, які символізували перемогу життя над смертю.
У Давньому Римі на честь бога землеробства було прийнято прикрашати будинки зеленим листям.
Друїди північних племен Європи в день зимового сонцестояння вішали на дубові гілки золоті яблука.
Пізніше, в середні віки, у багатьох країнах існував звичай відмічати 24 грудня день Адама і Єви — цього дня ялинку або сосну прикрашали стрічками.
Наряджена ялинка є символом саме Нового року лише в деяких країнах, у тому числі і в Україні. А у більшості держав вона в першу чергу символізує Різдво.
Втім, враховуючи, що по датах ці свята стоять недалеко, можна вважати нарядну колючу красуню рівнозначним символом і того, і іншого.
Про прикрашання різдвяної ялинки уперше згадується в XVI столітті.
Як свідчать письмові джерела, в німецькому містечку Страсбург у кінці грудня прикрашали ялинку фруктами, солодощами, стрічками і кольоровим папером.
З часом цей звичай поширився на інші міста Європи.
А коли німецькі поселенці перебралися через океан і почали освоювати безкрайні простори північноамериканського материка, вони «перевезли» із собою і цю традицію. Вона настільки сподобалася місцевим колоністам, що її прийняли практично всюди.
Вже через декілька років святкування Різдва і Нового року було немислимим без нарядженої ялинки, причому не лише прості люди, а й багатії стали надавати цій традиції величезне значення.
