Якість питної води як в Україні, так і у всьому світі погіршується з кожним днем. Причиною цього забруднення поверхневих і підземних вод промисловими, побутовими і сільськогосподарськими стоками, а також інфільтратами від звалищ твердих промислових та побутових відходів.
Водночас у багатьох регіонах ситуація ускладнюється ще й через недосконалість систем централізованого очищення води, критичний знос водопровідних мереж, а у містах-мільйонниках, де їхня протяжність особливо велика, додається сильне вторинне (внутрішнє) забруднення за рахунок окупації водопроводів колоніями бактерій анаеробної мікрофлори, що прискорює корозійне руйнування водопровідних труб.
Сподіватися, що за помахом чарівної палички вода з-під крану чи у колодязі стане якісною питною, намарне. Подібні дії може собі дозволити хіба що відчайдушний ідеаліст. Тому наразі за очищення питної води беруться і самі споживачі.
Однак, перед тим, як боротися за чистоту води, потрібно знати, які з її домішок не становлять небезпеки для здоров’я людини (тобто для людей різного віку, включаючи немовлят), а які дійсно шкідливі і вимагають обов’язкового застосування адекватних заходів для їхнього видалення.
Так, обов’язковою для повноцінної питної води є присутність у ній солей магнію та ряду інших катіонів і аніонів, зокрема, Na+, K+,Ca++,Mo++,Cl-,F-,J-, тощо. Але є й речовини, які при підвищеному вмісті викликають спочатку алергічні реакції, а потім і збій в роботі внутрішніх органів, аж до летального результату. У переважній більшості випадків це домішки, які мають антропогенне походження, тобто речовини, синтезовані людиною. Вони чужорідні природному складу природної води, і завдають шкоди всім живим організмам, а тому в обов’язковому порядку повинні вилучатися з води, призначеної для пиття і приготування їжі.
Зокрема небезпечними є:
Хлор
Газоподібний хлор, окис хлору, хлорати та гіпохлорити – сильні окислювачі. Це найбільш поширені речовини, які використовуються на водоочисних станціях для знебарвлення і знезаражування водопровідної води. Гранично допустима концентрація залишкового хлору у воді, призначеній для пиття та приготування їжі, встановлена на рівні 0,3 мг/л, або (300 мкг/дм3).
Але навіть при вказаній концентрації хлор, присутній у питній воді, викликає подразнення слизових оболонок рота, глотки і стравоходу. При хронічному впливі хлорована вода провокує виникнення алергічних реакцій, бронхіальної астми, і призводить до підвищення вмісту холестерину у крові.
Хлорована вода найбільш небезпечна для дітей, особливо для немовлят.
Хлорорганічні похідні
Не так небезпечний сам хлор (хоча саме він був використаний як бойова отруйна речовина на початку минулого століття), як його сполуки з деякими органічними домішками води, які або проскочили через «бар’єри» на централізованих підприємствах водопідготовки, або з’явилися у водопровідній воді в результаті її вторинного (внутрішнього) біологічного забруднення. Такі сполуки називають тригалометанами. Серед них особливо токсичними речовинами є чотирихлористий вуглець, хлороформ, хлористий етил, моно, бі, – трихлоретилени, тощо.
Дослідження останніх десятиліть показали взаємозв’язок присутності цих речовин, у хлорованій питній воді, з виникненням пухлин кишечника, сечового міхура і головного мозку. Гранична концентрація тригалометанів у питній воді не повинна перевищувати 0,06 мг/л, або 60 мкг/дм3.
Солі кальцію і магнію
Дуже жорстка вода негативно впливає на стан шкіри. При вмиванні жорсткою водою, з використанням натуральних миючих засобів, на шкірі залишаються нерозчинні кальцієві і магнієві солі стеаринової і пальмітинової кислот. Вони перешкоджають нормальному функціонуванню шкіри. У результаті, шкіра стає сухою, можуть виникнути алергічні реакції і роздратування.
Вживання жорсткої води (тобто води з наднормативним вмістом солей кальцію і магнію), підвищує ризик розвитку сечокам’яної хвороби.
Свинець
Свинець – важкий метал, гранично допустима концентрація якого у воді – 0,01 мг/л. Свинець у водопровідну воду потрапляє з двох основних причин. Перша – це розчинення металу зі свинцевих ущільнювачів для стиків водопровідних труб, які широко використовувалися раніше, оскільки були надійними і довговічними. А друга – потрапляння інфільтратів води з територій, прилеглих до автострадах, в акваторію водозаборів питної води. В інфільтратах води поблизу автострад вміст свинцю в десятки, а іноді і в сотні разів перевищує допустимі норми.
Свинець викликає важкі отруєння людського організму, які досить часто завершуються загибеллю. Цей метал має властивість накопичуватися в органах і тканинах, викликаючи хронічні отруєння. Практично немає частин тіла, в яких свинець не призвів би до руйнування. Найчастіше уражаються периферична нервова система, печінка і нирки.
Окрім цього, свинець чинить згубний вплив і на червоні кров’яні тільця. Тривале вживання води, забрудненої навіть малими дозами цього металу, через деякий час призводить до анемії.
Також свинець блокує надходження в організм вітаміну D, який сприяє накопиченню кальцію в кістках опорно-рухового апарату. Особливо небезпечне вживання води з підвищеним вмістом свинцю для маленьких дітей і вагітних жінок. У останніх свинець провокує передчасні пологи і спотворення плоду.
Ртуть
Ртуть – дуже небезпечний метал. При попаданні до організму людини всього 50 мг ртуті може виникнути летальна ситуація. Ртуть порушує цілісність тканин, і особливо великої шкоди наноситься нирками і нервовій системі. У воді гранично допустима концентрація ртуті – 0,0005 мг/л. У результаті техногенних катастроф або скидів промислових стоків у природні водойми, ця концентрація може значно збільшуватися.
При постійному вживанні води з концентрацією ртуті, що перевищує допустиму норму, відбувається втрата слуху, зору, мови, – уражається нервова система. А також порушується робота серцево-судинної системи. Це проявляється в тому, що кровоносні судини аномально розширюються, і артеріальний тиск падає до такої рівня, що життя уривається.
Алюміній
Дослідженнями другої половини ХХ століття встановлено, що алюміній, який хронічно потрапляє в організм людини у вигляді іонів з питною водою, призводить до слабоумства (хвороба Альцгеймера). Тому залишки алюмінієвих коагулянтів, які використовувалися для освітлення води на централізованих підприємствах водопідготовки, і «просочилися» у водопровідні мережі, повинні бути в обов’язковому порядку видалені з водопровідної води в місцях її споживання.
Ендогенні ПАР
Це різні поверхнево-активні продукти життєдіяльності і природного розпаду (розкладання) клітин бактерій у біологічних наростах водопроводів. Їхніми представниками є білки (ферменти) поліпептиди (обривки білків) і фосфоліпіди (будівельний матеріал клітинних мембран). Деякі з перерахованих речовин діють на організм людини як отрута і тому повинні видалятися з водопровідної води.
Примітно, визначити, чи наявні забрудники у воді з-під вашого крану можна не лише за допомогою її фізико-хімічного та мікробіологічного аналізу, але й самостійно, на основі характерних органолептичних ознак, тобто за смаком, кольором і запахом води. Детальніше про це у публікації «Як визначити якісь питної води в домашніх умовах».
Пам’ятайте, якісна питна вода повинна мати привабливий вигляд і бути приємною на смак. Не допускайте навіть думки про вживання неприємної за запахом, каламутної або неприродно забарвленої води, адже життєдайний ковток прозорої може виявитися «мертвим».
Джерело: “Україна комунальна”
