pda.molbuk.ua
“Всі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму”, – писав Лев Толстой. Проте сучасні психологи спростовують таке судження відомого класика, стверджуючи, що щастя та нещастя у стосунках залежить від того, наскільки конфліктними, гармонійними, чесними є партнери. Більшість сімей можна розрізнити за психологічним кліматом. Визначити його дуже просто, головне звернути увагу на основні особливості. З легкістю можна провести цілком логічну аналогію між звичайним, погодним кліматом та психологією стосунків у сім’ї.
Основні фактори:
– Температура: відносини у родині можуть бути, як теплими, так і прохолодними, іноді, й зовсім морозними.
– Тиск: часто один з партнерів намагається “володіти” іншим, маніпулювати, здійснювати психологічний тиск, обмежувати свободу.
– Хмарність: все залежить від чесності та прозорості стосунків — світло й сонячно, або туманно та неясно (коли багато таємниць та брехні).
– Швидкість вітру: одні сім’ї живуть дуже динамічним життям, кипіння емоцій та пристрасті — часто сваряться та швидко миряться, а бувають дуже статичні, інертні стосунки із затяжними кризами.
– Опади: тут варто говорити про усі позитивні та негативні емоції. В залежності від ситуації “емоції” або випадають дрібним дощем або ж потужною зливою.
Враховуючи усі ці фактори, психологи виділяють 5 типів психологічного клімату в сім’ї:
1. Демонстративний — в таких сім’ях часто брешуть один одному, недоговорюють, але ніби з “кращими намірами”, від надбережливого ставлення до коханої людини. Намагаються говорити лише про якісь позитивні моменти та успіхи, уникають розмов про проблеми та негаразди. Складається враження “ілюзорної ідилії”. Загалом відносини теплі. Членам сім’ї подобається і проявляти теплоту, і дбайливість, і отримувати натомість те ж. Негативні моменти легко забуваються і прощаються, тому що у партнерів спільна мета — показова ідеальна родина.
2. Партнерський — такі пари формуються на спільній ідеї шлюбу як добровільного союзу, який створюється задля того, щоб полегшити життя одне одного, зробити його цікавішим, простішим, безпечнішим. Відносини — прозорі, плідні та раціональні. Емоції не подавляються й не придушуються, в родині прийнято говорити про те, що турбує. “Температура” в такому домі є теплою, атмосфера цілком гармонійною, але якщо хтось з членів родини починає “паразитувати”, то такі дії швидко присікаються для стабілізації партнерства. Присутня повага до індивідуального простору, власних інтересів та хобі кожного.
3. Віддалений – у членів сім’ї різні інтереси, своє власне коло спілкування. Часто сім’ю об’єднує лиш те, що вони живуть разом під одним дахом, мають спільних дітей. Мінімум контактів. Мінімум емоцій. Мінімум взаємних вимог. Мінімум взаємного інтересу.
4. Товариші по чарці — найважливіші потреби у таких партнерів — це задоволення гедоністичних мотивів, часто це неблагополучні сім’ї. Як правило у всіх членів сім’ї низька або нестійка самооцінка. Багато емоцій, радісних і сумних, ірраціональна поведінка. Члени сім’ї охоче брешуть і самі собі, і іншим, виправдовуючи власний спосіб життя. Вони схильні до різних шкідливих звичок та залежностей, потурають слабкостям. Проте конфлікти розпалюються часто, особливо під впливом негативних станів, фрустрації, дратівливості.
5. Автократичний — коли у сім’ї є виражений лідер. Часто це чоловік при непрацюючій дружині, схильний домінувати та визначати життя інших членів сім’ї. Рідше це дружина, що володіє владним характером і змогла підлаштувати під себе чоловіка. Лідер визначає структуру взаємин у сім’ї: межі свободи та характер емоційних проявів. Якщо він каже, що треба виявляти взаємну повагу, інші члени сім’ї її проявляють. Якщо лідер проти того, щоб плакали, тоді всі стримують ці емоції. Сім’ї з автократичним лідером досить стабільні, статичні. Якщо лідер втрачає свою об’єктивну влада, у відносинах настає серйозна криза.
