Звичайно, любителям поплакати під дивовижну історію кохання зовсім не потрібний привід, аби подивитися нову мелодраму або ж стару добру класику у світі ромкома. Однак коли, як не в День святого Валентина запастися попокорном, щоб провести зимовий вечір під спільним пледом за переглядом красивої історію кохання? Справа в тому, що подібних картин в кінематографі приблизно мільйон, а кіносервісу на подобі IMDb вже давно склали свої списки “кращих з кращих”.
З цього приводу ми вирішили відібрати 7 фільмів, які деякою мірою “змінили правила гри” своїм ригінальним підходом до старої як світ історії про зустріч двох сердець. Пропонуємо наш список незвичайних мелодрам до Дня святого Валентина. Обережно, можливі сюжетні спойлери.
“Чоловіче-жіноче” (1966)
Картини Жан-Люка Годара в цілому завжди були підкреслено безсюжетними і не послідовними. Змінюючи звичну наративну структуру, великий режисер створив чимало шедеврів французької “нової хвилі”. Втім, ключовою, крім манери зйомки, завжди була тематика висловлювань Годара. По суті “Чоловіче-жіноче” – це зустріч хлопця і дівчини в кафе. На ділі – це гостре висловлювання проти буржуазії і роздум про дух часу і “дітей Маркса і Кока-Коли”, які жили, смутно відчуваючи стан “перед революцією”, з надією і тривогою чекаючи зріючого бунту нонконформізму 60-х.
“Енні Холл” (1970)
Фільм, який змінив підхід до головної героїні романтичної комедії. У картині Вуді Аллена пасію головного героя Елві грає неперевершена Дайан Кітон, яка вперше наважилася виглядати як справжній шибеник, а не зразкова дама. Дівчина носить чоловічі краватки і брюки, розмірковує на філософські теми. Сам Аллен злобно іронізує над властивими інтелектуалам комплексами, зарозумілістю естетів і їх завищеною оцінкою особистих якостей, та й фінал картини зовсім не в стилі ромкома.
“Леон” (1994)
Багато хто вважатиме, що “Леон” Люка Бессона – це взагалі не мелодрама, а скоріше кримінальна драма. Але на ділі картина дійсно про любов – заборонену і зовсім не традиційну, про яку говорять напів-пошепки. Початковий сценарій від самого Бессона припускав, що Матильда (Наталі Портман) буде не 12-річною, а 14-15-ти років, а Леон (Жан Рено), страждаючи від мук совісті, визнає, що любов юної Матильди взаємна і навіть проведе з нею ніч. Втім, цензура таку картину просто не випустила б у прокат. До того ж своє вето на постільну сцену поставили батьки юної Портман.
“Поговори з нею” (2002)
Знаменита картина іспанця Педро Альмодовара, що отримала Оскар за кращий сценарій. Фільм, на перший погляд, розповідає типову історію зустрічі і пристрасного роману між журналістом Марко і жінкою-тореро Лідією, Але всі надії руйнує трагедія на кориді: удар бика повергає Лідію в кому. Тепер відчайдушний Марко не знає, як дарувати любов жінці, яка не може фізично відповісти взаємністю. Хлопець піклується про свою кохану в міру сил і можливостей, а також розмовляє від відчаю чи в сліпій надії, що та зможе почути його голос. Як і годиться для Альмадовара, у фільмі ще багато додаткових сюжетних ліній, та й без парочки відверто божевільних сцен теж не обійдеться.
“Вічне сяйво чистого розуму” (2004)
Зруйнувати стереотипну систему “зустрілися-закохалися-зажили щасливо” свого часу вдалося Мішелю Гондрі, знявши драматичний фільм “Вічне сяйво чистого розуму”. Фільм побудований за принципом немов переплутаних блоків в пам’яті головного героя, де Джоель (Джим Керрі) і Клементина (Кейт Уінслет) – пара, яка зустрілася задовго до головної дії фільму. Вони встигли стерти один одного з пам’яті, аби волею долі закохатися заново.
“Горбата гора” (2005)
2015-й по праву можна вважати роком картин на ЛГБТ-тему. Однак 10 років тому “Горбата гора” Енга Лі стала революційною драмою і найгучнішим оськарівським номінантом. У центрі сюжету любов двох ковбоїв-гомосексуалістів. Головні ролі блискуче зіграли Хіт Леджер і Джейк Джилленхол. Незважаючи на справедливі зауваження про деяку банальності картини, гостра тема гомофобії з лишком компенсує це і забезпечує фільму абсолютно незвичайний підхід до розуміння класичного жанру мелодрами.
“500 днів літа” (2009)
Як майстерно обіграти стару аксіому “створені одне для одного”? Колишній кліп-мейкер і режисер Марк Уебб дав дуже непогана відповідь, знявши картину про те, як правильно розходитися під назвою “500 днів літа”. Починаючи фільм як типову мелодраму, автор зводить її до не менш красивого фіналу, в якому іронізує над звичною моделлю “любові як в кіно”. Зрештою відповідь на питання, яке турбує романтиків подібних головному герою Тому (Джозеф Гордон-Левітт) дає його племінниця (зовсім юна Хлоя Морец): “Те, що ви з нею любите одну і ту ж нісенітницю, ще не означає, що ви створені одне для одного”.
Джерело: afisha.tochka.net
