Наша планета дійсно має досить багато красивих місць. Вистачало сил, часу і коштів на їх відвідування. Але на противагу їм є і такі місця, куди більшість людей вважатиме за краще ніколи не заявлятися. Тим не менш квитки в ці неприємні куточки і об’єкти офіційно продаються деякими туристичними компаніями. Так що, вибираючи екзотичні варіанти для відпустки, слід бути обережними. А згадані в цій статті жахливі місця треба уникати будь-якою ціною, не ведясь на знижки туроператора.
У кожної людини є свої темні кути не тільки в біографії, але і в оселі. Свої страшні й прокляті місця є в будь-якій культурі на кожному континенті. Найстрашніші місця на планеті ніби конкурують з собою за інтенсивністю свого тихого жаху, ніби бренди або спортивні ліги.
Вершина гори Вашингтон.
Насправді це місце дуже гарне, але перебувати тут вкрай небезпечно. Гора Вашингтон розташовується на північному сході США. Нехай не лякає туристів, що висота вершини тут всього 1917 метрів. Насправді відвідування цього місця так само ризиковано, як і Евересту.
Справа в тому, що гора Вашингтон є світовим лідером за швидкостю вітру на поверхні Землі. Найвищий показник досягнуто у квітні 1934 року, коли повітря рухалося тут зі швидкістю 372 км/год. Якщо на дворі зима, то вітер перетворюється в снігові бурі. . Взимку гора Вашингтон перетворюється у зимову казку, але дуже небезпечну. Так що випадковому шукачу пригод або ж професійному фотографу варто бути вкрай обережними в цих місцях.
Отруйна краса пустелі Данакиль.
Що люди шукають в ефіопських пустелях? Можливість відпочити та нові враження. Але у всьому треба знати міру. На півночі цієї африканської країни розташована пустеля Данакиль. Ті, хто повернувся звідти, називають її не інакше, як пеклом на Землі. Вабить вона до себе хіба що шанувальників жаху і ризику, яких не лякають красномовні фотографії. В результаті, подорож туди може стати вкрай небезпечною, адже це досить дивне і страшне місце. Здається, що одного візиту в Данакиль вистачає, щоб позбутися бажання побувати на Марсі. Над вулканічної пусткою практично немає придатного для дихання кисню, а місцеве повітря обпікає смердючими газами. Земля під ногами буквально кипить, і плавляться навіть камені.
Подорож по цій пустелі загрожує втратою здоров’я. Мало того, що навколо стоїть п’ятидесятиградусна спека, так під ногами може ось-ось прокинутися вулкан. Червона лава швидко зварить людину. Та й парами сірки можна надихатися на все життя. Сам регіон Афар є кримінальним. Тут напівдикі ефіопські племена постійно б’ються за їжу. Ніхто тут не дивується десятирічним підліткам із зброєю в руках. А ось для туриста така зустріч в африканській пустелі Данакиль може стати неприємним сюрпризом.
Столиця нащадків канібалів.
На сході Нової Гвінеї розташовується головне місто цієї країни, воно ж – морські ворота держави. Порт-Морсбі, або по-місцевому Нюджини, є найбільш небезпечною світовою столицею. Дивлячись з неба на це місто воно не здається страшним – висотні будинки в оточенні зелені, гостинне море. А поблизу очам постає зовсім інша картина – нетрі і гори сміття. Хоча в столиці і проживають президент з урядом Нової Гвінеї, насправді життя підпорядковано бандитським об’єднанням.
Чужа людина може бути убита папуасами просто заради їжі. Адже в цьому регіоні білка традиційно не вистачає. У місті ж аборигени вбивають або від ліні, або із-за відсутності роботи. Країна розпещена гуманітарними подачками від Австралії. В результаті жителі Нової Гвінеї працювати просто не хочуть, а якщо таке бажання і з’являється, то занять просто немає. Тому вихід один – найматися в банду і добувати злочинним шляхом собі гроші на спиртне, жінок і наркотики. Вбивають у Порт-Морсбі в три рази частіше, ніж у Москві. А поліцію головорізи не бояться, адже представники влади або куплені, або ж залякані.
Ліс ввічливих самогубців.
Біля підніжжя священної гори Фудзі є незвичайний старий ліс. В Аокигахару приходять не для того, щоб знайти гриби або підсмажити м’яса. З недавніх часів ці місця облюбували японські самогубці. Рахувати кількість тих, хто покінчив з собою у цих місцях , почали близько 60 років тому. За цей час Аукигахара прийняв у себе душі більш ніж 500 самогубців. Вважається, що така мода з’явилася після виходу книги Сейко Мацумото “Чорне море дерев”. Там головні герої беруться за руки і йдуть вішатися в цей старий ліс. Адже тут особлива атмосфера: він увесь заповнений тінями, навіть опівдні не складе труднощів відшукати страшне місце, де живе могильний морок.
Влада стурбована такою поганою славою даної місцевості. Ось і з’явилися всюди численні щити з написами “Подумайте, будь ласка, ще раз!”, “Життя – це безцінний дар” або “Згадайте про свою сім’ю”. Проблема була позначена в 70-х, викликавши пильну увагу всієї країни. З тих пір кожен рік спеціальні підрозділи відправляються очищати ліс від свіжих тіл самогубців. Площа усього лісу займає 35 квадратних кілометрів. Цього достатньо, щоб щорічно в ньому знаходили 70-100 нових небіжчиків.
А не так давно в Аокигахаре з’явилися ще й мародери. Вони чистять кишені висельникам, зриваючи з них золоті та срібні ланцюжки. Що ж – така робота потребує сміливості, до того ж треба ще зуміти не заблукати.
Цивілізоване кісткосховище.
Хто може назвати цивілізовану і затишну Чехію страшної країною? Але саме в Чехії знаходиться одне з найстрашніших місць у всій Західній Європі. Побувавши в кістниці в місті Кутна-Гора, можна надовго зберегти зовсім не ті радісні спогади звичайного туриста.
У Передмісті Кутна Гори було абатство Седлець. Його кладовище було дуже модним в середньовічній Європі. Справа в тому, що в 1278 році один чернець привіз землю з Єрусалиму до самої Голгофи, і розсипав її по цвинтарю дрібними гронами. Тому тисячі людей прагнули бути похованими на цвинтарі зі священною землею. Не дивно, що цей цвинтар сильно розрісся. Людей стали ховати вже в 2-3 яруси, що зовсім вже порушувало етичні норми. У 1400 році в абатстві створили незвичайну усипальницю. По суті, вона являла собою звичайний склад для кісток, за могилами яких ніхто не доглядав.
У 1870 році нові власники земель вирішили навести лад у землях і в старому монастирі. Для облаштування кістниці був запрошений місцевий різьбяр Ринт. Він зі смаком і не без дивнуватого гумору створив з останків 40 тисяч осіб незвичайну кімнату. Ринт не тільки впорядкував хаотичні поклади кісток і черепів, але і зробив з них предмети інтер’єру, в тому числі герб свого господаря, а також чудову люстру з гірляндами. У такій кімнаті дійсно починаєш замислюватися про смерть. А відвідувачам вхід сюди відкритий 7 днів на тиждень.
Музей для маніяків.
Це місце – справжня гордість медиків, але сюди захотів би потрапити і який-небудь маніяк. Музей історії медицини перебуває в місті Філадельфія. Довгий час сюди відбиралися найгірші зразки людського тіла. Заснував цей музей в 1858 році доктор Томас Дент Мюттер. Вхідний квиток сюди коштує 14 доларів. Експозиція музею присвячена різним патологіям, старовинному і незвичайному медичному обладнанню, а також моторошним біологічнии зразкам. Музей також зберігає солідну колекцію черепів американців.
Найпопулярніші експонати в музеї Мюттера – скульптура з воску жінки-єдинорога, шлунок людини довжиною в три метри з 16 кілограмами екскрементів всередині, “мильна леді”, чий труп перетворився на віск, пухлина, віддалена у Президента США Клівленда, зрощена печінка сіамських близнюків, частина мозку Шарля Гито, явий вбив Президента Гарфілда. Подейкують, що ночами в музеї відбувається щось недобре. Незрозуміло тільки веселе або страшне.
В’язниця для просвітлених.
Цей заклад знаходиться в Тибеті і називається Драпчи. В’язниця лежить прямо на дорозі від міста Лхасу в однойменний аеропорт. Багато хто вважає, що Драпчи є найстрашнішим виправним закладом у світі. Саме тут бездушні китайці з 1965 року тримають в ув’язненні непокірних просвітлених тибетських лам. Кажуть, що за ґратами перебуває більше ченців, ніж в будь-якому буддистському монастирі. Сама ж китайська влада, яка вважається вТибеті окупантами, цинічно оголошує ці заклади не в’язницями, а реабілітаційними центрами.
Лише кинувши неправильний погляд у бік наглядача можна отримати від нього кулю. Будь-який протест ув’язнених ченців призводить до їх побиття. Є такий в’язень, що від довгого перебування в одиночній камері взагалі розучився розмовляти. Інший в’язень ось вже 20 років сидить у в’язниці лише за поширення Загальної Декларації прав людини. Для перевиховання буддистів їх змушують відвідувати заняття з наукового комунізму. Незнання предмета призводить до побиття. Удари бамбуком дістаються тим, хто взагалі не прийшов на заняття.
Жахлива Африка.
Що може бути жахливіше громадянської війни? Сама страшна, кривава і безглузда подібна бійня сталася в Руанді. Населення країни становило більше 10 мільйонів чоловік, а щільність була досить високою – 421 чоловік на квадратний кілометр. В ході військового перевороту в 1994 році до влади прийшов тимчасовий уряд, який влаштував геноцид національних меншин. В результаті в країні буквально за 100 днів було вбито близько мільйона чоловік. Швидкість вбивств в 5 разів перевищила показники німецьких концтаборів. Країна була залита кров’ю і всіяна трупами. ООН неспішно вирішило втрутитися: тих, хто був найбільше причетний до вбивств, посадили до в’язниці Гитараму. Вона стала найбільш антисанітарною на планеті.
Бараки там розраховані на знаходження 500 ув’язнених, а перебуває там близько 6 тисяч злочинців. Свого суду вони змушені чекати по 8-10 років. Тут панує голод, тому нерідкі випадки, коли в’язні намагаються з’їсти свого сусіда. Сморід від в’язниці поширюється на півкілометра від неї. За статистикою, кожен восьмий ув’язнений так і не доживає до вироку суду. Виною тому – хвороби або насильство. Потрапляння ж у Гитараму білої людини означає його миттєву загибель.
Батьківщина мільйонера з нетрів.
Саме з Дхараві родом головний герой оскароносного “Мільйонера з нетрів”. Район розкинувся на 75 га, всього тут проживає більше мільйона мусульман і індусів. Вони годуються переробкою сміття. Його надходить щодня десятки тонн. Мешканці Дхараві утилізують пластик, макулатуру, скло, консервні банки. Жінки і діти босими повзають по сміттєвих контейнерах, шукаючи, що ж ще можна переробити.
Столиця країни насильства.
Коли в Індії люди прокидаються, йдуть збирати, а потім здавати пляшки, жителі Сомалі ще бачать сни, обіймаючи автомат Калашникова. Це їх улюблена іграшка, засіб захисту, робочий інструмент. Сомалійцям треба бути напоготові, адже пірати рясніють і на березі, погрожуючи забрати все найцінніше. Сьогодні в столиці країни, місті Могадішо, страх і насильство стали буденністю.
Цікаво, що люди сомалійського антропологічного типу красиві й високі. Але все це дістається могил, адже тут прийнято помирати молодими. Війна змушує людей тікати з Могадішо. Але і це не вихід. У минулому році столицю покинуло 100 тисяч чоловік, ризик смерті від кулі змінився ризиком померти від спраги. І навіть ООН нічого не в силах зробити. Адже ніякої гарантії безпеки для вантажу і для представників місій ніхто не може.
Джерело:molomo.com.ua
