13 березня в Києві хвилиною мовчання вшанують загиблих 55 років тому під час Куренівської трагедії.
Як нагадує прес-служба КМДА, щорічно 13 березня на майданчик біля прохідної Подільського трамвайного депо на 11:00 приходять ветерани-транспортники, очевидці “Куренівського потопу”, родичі безвинно загиблих, працівники КП “Київпастранс” та громадські діячі, щоб вшанувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих під час Куренівської трагедії. Цього року виповнюється 55 років з дня трагедії.
Як нагадує комунальне підприємство “Київпастранс”, на початку 50-х у зв’язку з забудовою Сирецького житлового масиву в Києві потрібно було збільшити виробництво цегли на Петровських цегляних заводах, які функціонували тоді в районі нинішнього Куренівського тролейбусного депо (вул. Сирецька, 25). Щоб зменшити витрати на вивезення грунту, було запропоновано розріджувати його водою. Цю масу трубами перекачувати до Бабиного Яру. Таким чином можна було вирішити дві проблеми: дійсно зменшити витрати на транспортування грунту і одночасно замити яр, на місці якого планувалося створити парк культури і відпочинку.
Замив Бабиного Яру почався з 1954 року. З 1954 по лютий 1961 року включно в Яр було перекачано понад 3341370 кубічних метрів розрідженій маси. У процесі виконання робіт грубо порушувалися рекомендації проектувальників. Наприклад, рівень штучного водоймища в Бабиному Яру згідно з проектом повинен підтримуватися на позначці 118-120 м, фактично ж його піднімали до 150-160 метрів.
Внаслідок допущених порушень, в штучній водоймі Бабиного Яру води зібралося вдвічі більше проектної норми. Гребля № 4 (за нинішніми ознаками вона була споруджена між територією лікарні ім. Павлова і вул. Олени Теліги) почала розмиватися і , раптово зруйнувалася. Це сталося вранці 13 березня 1961 приблизно о 9:20. Вал рідкої земляної маси висотою 8-10 метрів з гуркотом і ревом кинувся в сторону вулиці Фрунзе, зносячи все, що траплялося на його шляху: дерева, будівлі, споруди, транспортні засоби, людей.
Основний удар рукотворної стихії припав на трамвайний парк ім. Красіна (нині Подільське трамвайне депо). Територія трамвайного парку перетворилася на суцільне озеро. Невинно загинули 50 електротранспортників, а 48 сімей (147 осіб), які проживають в гуртожитку, залишилися без даху над головою.
За радянської влади ця сумна дата була під забороною. Вперше електротранспортники відкрито вшанували жертв катастрофи 1991 року. А через три роки тут було відкрито Пам’ятний знак, на стелі якого викарбувані прізвища всіх загиблих
Джерело: Сегодня
