Вчора виповнилося рівно два роки, як Віталій Кличко прийняв присягу мера Києва і отримав відповідну “корочку”. “Сегодня” дізналася, хто керував столицею до нього.
ІСТОРІЯ. У Києві посада мера з’явилася через грошовий скандал. До 1835 року містом управляли війти. Але чиновники так “захопилися” роботою, що загрузли в корупції. У 1821 році купець Василь Кравченко подав скаргу на незаконне призначення одного з чиновників, і після розглядів були виявлені масштабні розкрадання з казни. Судові тяжби тривали більше десяти років. У підсумку Микола I скасував війтів, ввівши посаду міського голови. Першим міським головою Києва став Парфентій Дегтерєв. Правда через два роки він раптово помер, тому нічого значущого не встиг зробити. Далі мерське крісло займало багато різних людей, серед яких – купці, землевласники, юристи, навіть богослови. Одним з цікавих мерів був Павло Демидов (князь Сан-Донато), який панував близько 4-х років. При ньому в Києві було побудовано нову будівлю міської думи, Подільська (жіноча і чоловіча) гімназія, Олександрівська лікарня, музична школа. Від другого терміну мерства він відмовився і поїхав жити в Італію.
Вихідця з Саксонії, юриста Густава Ейсмана київським мером обирали тричі! Перші два рази він відмовлявся (причина відмови – виховання внучки, оскільки дочка померла під час пологів, а зять, дізнавшись про це, наклав на себе руки, стрибнувши в Дніпро з Ланцюгового мосту). Ейсман погодився навести порядок в Києві лише в 1879 році і керував містом п’ять років. Прославився він тим, що створив в місті Товариство взаємного кредиту, що сприяло розвитку будівництва в Києві.
РЕКОРДСМЕНИ. Деякі мери керували Києвом більше десятиліття. Наприклад, Степан Сольський – керував містом з 1887 по 1900 р – син волинського священика, закінчив Київську духовну академію. Тому жив скромно, активно займався міським господарством – в Києві почалася телефонізація, з’явилося освітлення, був пущений перший трамвай. Довго мерствував дворянин і спортсмен Іполит Дьяков (з 1906 по 1916 г.), завдяки якому з’явилася каналізація, електричні ліхтарі на вулицях. Більше 10 років цей пост займав і Олександр Омельченко. Але найдовше Києвом керував Олексій Давидов (з 1947 по 1963 г.). За 16 років його правління вийшла в ефір перша передача Київського телецентру, був побудований міст ім. Патона, в новій будівлі почав роботу цирк (на пл. Перемоги, де і сьогодні знаходиться цирк), відкрита перша лінія метро і аеропорт в Борисполі. Незважаючи на його заслуги, багато хто вважає його винуватцем Куренівської трагедії – прорив дамби в Бабиному Яру, в результаті чого загинуло кілька сотень киян. За офіційною версією, помер він від інфаркту, хоча деякі дослідники запевняють, що він застрелився. Похований на Байковому кладовищі.
ДОБУ В КРІСЛІ. Після революції майже кожен наступний керівник міста займав крісло 1-3 роки. Але в пік масових репресій вони змінювалися ще частіше. У 1937 р цю посаду займали аж чотири людини, і всі були репресовані: Рафаїл Петрушанський, Павло Христич, який пропрацював всього шість місяців, Микола Пашко і Тарас Митулинський. Найменше керував містом Тарас Митулинський – всього один день. “В архівах зазначено, що мій дідусь Тарас Спиридонович був призначений на посаду голови міськради 13 вересня 1937 року, а розстріляний – 18 листопада. Де він похований, даних немає, але припускаємо, що в Биківнянському лісі під Києвом. До речі, в 1957 році він був посмертно реабілітований”, – розповідає нам онук Митулинського, Тарас Юрійович.
Розстріляли. Тарас Митулинський разом з своєю дружиною і сином. Фото з архіву родини Митулинського
За словами онука, колеги дідуся бачили його в коридорі НКВД, коли його вели на допит. “Він був абсолютно сивим і практично без зубів, що говорить про тортури, яким він був підданий. Але ж йому було лише 40 років”, – продовжив Тарас. Сім’я Митулинського зараз живе в Києві, його син Юрій, хоча і довгий час жив з тавром “син ворога народу”, все ж вніс вагомий вклад в науку, працюючи в Інституті кібернетики Академії наук України. Онук мера теж працював інженером, правда, зараз працює у фармацевтичній сфері. “Неодноразово звертався до мерії з проханням встановити меморіальну дошку на будинку, де жив дідусь, на вул. Великій Житомирській, але нам чомусь відмовляють”, – продовжив Тарас Митулинський.
Нарада. Митулинський очолив міськраду і тут же був заарештований. Фото з архіву родини Митулинського
Успіхи і недоробки Віталія Кличка
Нинішній мер Києва Віталій Кличко, завдяки великому кредиту довіри від киян, був переобраний восени минулого року на другий термін. “Він відомий у всьому світі, і це дає Кличко можливість розраховувати на залучення інвестицій. Він працює в європейському стилі, і намагається місто зробити сучасним. Цим же зараз займаються багато мерів європейських міст. Також він почав ремонтувати дороги, але за два роки міг би зробити і більше!” – вважає політолог Вадим Карасьов. За його словами, якщо мер вирішить проблему з транспортом: розморозить будівництво станцій метро, паркінги, нові транспортні розв’язки, то може увійти в історію міста як дуже успішний мер.
Політолог також зазначив, що у Кличка є і поле для діяльності. “Мені здається, Кличко сприймає посаду мера як своєрідну проміжну станцію, яка дасть йому можливість для стрибка в подальшу політику. Йому потрібно розвивати навички господарника, а також поповнити свою команду такими яскравими і професійними людьми”, – вважає Карасьов.
Джередо: Сегодня
