Купчиха Самохвалова і антикваріат
Вулиця Волоська дуже давня, її можна побачити на картах XVIII століття. Є дві версії, звідки з’явилася назва. Перша говорить, що тут стояв ідол бога Волоса (бог багатства, покровитель мистецтв), якого за наказом князя Володимира втопили в Почайні. За другою, поруч знаходилася церква Святого Власія Севастійського (в народі – Волос).
На початку Волоській розмістився старовинний особняк з потрійним номером №2/19/21-е. На першому поверсі в кафе зібрані десятки антикварних предметів: і старовинні амфори, і навіть піаніно. “Будинок побудований в 1858 році, це був маєток купчихи Самохвалової, яка торгувала будматеріалами. Після її смерті син продав будинок двом євреям, які займалися виробництвом цегли в Києві. Нещодавно приїжджали їхні родичі з Ізраїлю, цікавилися, чи зберігся будинок”, – говорить господиня Тетяна.
“Армагеддон” і прибутковий будинок
Поруч, на вул. Волоській, 2/19-в, розмістився п’ятиповерховий скромний особняк з блакитним відтінком.
Будинок побудований в 1914 році і в офіційних документах значиться як житловий флігель, де зараз налічується 25 квартир. Щоб його розглянути, потрібно зайти із заднього двору, оскільки вхід з центральної вулиці обмежений – встановлені величезні ковані ворота. Обстановка у дворі будинку – як після бомбардування. З двох сторін можна побачити руїни старовинних будинків, від яких залишилися лише фрагменти стін і розбиті вікна.
Але, не дивлячись на “армагеддон” навколо старовинного особняка, вартість квартири в ньому оцінюється майже в $ 200 тис. Місцеві жителі запевняють, що зараз багато квартир віддані в оренду, адже з них відкривається вид на Дніпро та краса лівого берега.
Резиденція ректора і притулок бездомних
На початку вулиці коштують близько п’яти напівзруйнованих будинків. Один з них знаходиться на Волоській, 5/14. Цей занедбаний зелений особняк вже багато років пустує.
Тут мешкають бездомні, які навіть зробили дірку-двері в паркані. Пам’ятник архітектури зараз продається за кілька сотень тисяч доларів.
Пройшовши кілька десятків метрів, можна через паркан поглянути на майже зруйнована одноповерхова будівля. Коричневий будиночок з декоративними колонами при вході і гратами на розбитих арочних вікнах колись був офіційною резиденцією ректора Києво-Могилянської академії, який одночасно був і ігуменом Братського монастиря. На початку ХIX століття, з подачі головного архітектора Києва Андрія Меленського, резиденція була трохи перебудована, але все ще можна розгледіти в ній риси стилю пізнього бароко.
Замах на губернатора і перукарня
Варто звернути увагу і на старовинний особняк на Волоській, 28.
Фасад пам’ятника архітектури на першому поверсі пофарбований в різні кольори. Декоративна ліпнина біля карниза – в хорошому стані і вражає вишуканістю: там можна розглянути пелюстки квітів, що нагадують розкішний хвіст павича, і навіть черепашки.
Побудований особняк в кінці XIX століття, належав він купцеві Мезенцову. Верхні поверхи прибуткового будинку завжди були житлові, а перший поверх був в розпорядженні міських підприємців. Там в різний час розміщувалися “Києво-Подільський аптечний магазин” і склад, перукарня, майстерні з ремонту взуття та пошиття чоловічого одягу. Зараз тут знаходиться тільки аптека. Відомий і особняк №29. Тут в грудні 1906 року Фанні Каплан готувала замах на генерал-губернатора Володимира Сухомлинова.
Лики сумних янголят і ромашки
Старовинний чотириповерховий особняк на вул. Волоській, 37-а приваблює своїм незвичайним темно-бордовим кольором і розкішної ліпниною, але фасад дещо зіпсували сучасні пластикові балкони.
Будинок побудований в 1899 році і використовувалося як прибутковий будинок. У ньому проживали заможні городяни, іноземні підприємці, які приїжджали в місто вирішувати питання. Відомо, що будівля до СРСР була у володінні різних поміщиків.
Фасад особняка з арковими вікнами прикрашений акуратними колонами, на верхньому поверсі можна розгледіти лики маленьких сумних янголят, а також сотні ромашок.
Там же можна побачити незвичайну скульптуру молодого хлопця, який начебто виглядає з вікна і дивиться, хто стукає в парадні двері. Але зайти у двір не вдасться – двері на замку.
Фото: Анатолій Бойко
Джерело: Сегодня
