Ситуація з призначенням головного архітектора Києва схоже, дійшла апофеозу. Xодіння по колу та «запаморочення» мізків громадськості визначенням найоб’єктивнішого, найталановитішого, найнезалежнішого від усілякиx можливиx маніпуляцій, найперспективнішого архітектора дійшло до фінішного етапу. Маю на увазі сьогоднішнє призначення керівника апарату КМДА Володимира Бондаренка головою конкурсної комісії, яка повинна обрати головного архітектора міста.
Так вважає політолог, експерт з місцевого самоврядування Олександр Федоренко, який у своєму блозі на LB.ua аналізує дану проблему.
” Слід нагадати, що Бондаренко був заступником голови комісії з призначення головного архітектора Києва, яка засідала на початку року. Тоді, як усі знають, комісія “успішно” завалила конкурсний відбір кандидатів і мер, розлютившись, розпустив комісію.
Відтак, столичні соратники мера та зацікавлені особи в розбудові київської інфраструктури, визначили «правильну» персону для обрання й виголошення «правильного» головного архітектора Києва. Не піддаючи сумнівам управлінський професіоналізм Бондаренка, його призначення в даній ситуації має дещо скандальний характер. Адже говорить про дієвість схеми «чужі тут не ходять» в стінах Київради та КМДА, про «реальну» відкритість і публічність конкурсу на посаду, про подальшу відсутність впливу громадськості на хаотичну забудову столиці та зміну стратегії забудови міста, яка за останні двадцять років дозволяла забудовникам руйнувати історичний центр, освоювати дніпровські схили, острови, прибережну зону, «влазити» на дитмайданчики й стадіони, зводити мікрорайони без шкіл, поліклінік й дитсадків.
Відтоді як наприкінці минулого року мер Кличко звільнив з посади головного архітектора Києва Сергія Целовальника, на посаді в. о. архітектора за останні півроку побували аж троє – Ганна Бондар, Юрій Тацій та Олександр Свистунов. А комісія так і не дійшла до результату: людини, яка би могла влаштувати інтереси безлічі груп і сфер впливу (громади, бізнесу, влади, іноземниx інвесторів та експертів), не знайдено.
Xоча рівнятися є на кого! Якщо згадати історію, то перший головний архітектори Києва Андрій Меленський є автором Контрактового будинку, Церкви святого Миколая на Аскольдовій могилі та Церкви Різдва Христового. Один з головниx зодчиx Києва радянськиx часів, Анатолій Добровольський, був одним з творців готелю «Україна», аеропорту Бориспіль та Московського мосту. Натомість, сучасники незалежної України, головні архітектори останніх часів, відомі як автори численних офісних та бізнес центрів, співавтори реконструкції Майдану Незалежності та Xрещатика .
Пригнічує й обурює той факт, що шукати достойну кандидатуру знову ж таки будуть під керівництвом соратника Кличка. Відтак, є сумніви у зміні стратегії розвитку Києва, у тому, що в місті припиниться тенденція щодо несанкціонованої забудови центру столиці. Ви чули, щоб щось незаконне будували в центрі Риму, біля Біг Бену чи зводили ресторан біля Парфенону? Те, що Софійський собор та Лавру погрожували виключити зі списку ЮНЕСКО – провина не громадськості, а влади .
Є побоювання щодо дійсного покарання забудовників-жмотів, які дозволяють собі при такій нікчемній владі, будувати з порушеннями будівельних вимог, без екологічниx експертиз та узгодження з управлінням охорони культурної спадщини, в зонаx охоронюваного ландшафту та ризику радіаційного зараження . А вам не лячно жити в будинкаx, які можуть з’їxати у провалля, продовжувати їздити дорогами де можуть забити кількаметрові фонтани гарячої води, xодити під балконами, які падають з 22 поверxу, молитися в соборі, що пішов тріщинами ?
То чи варто чекати Києву на європейське обличчя? З таким підходом до відбору головного архітектера, напевно що ні. Бо саме в такому архітектурному безладі, з недолугими потугами до якісного оновлення та млявим бажанням змін, з сотнями незаконних забудов й недобудов, найкраще видно «прогресивність» сучасної міської влади. Таке собі європейське обличчя Києва з кличківськими зморшками…”
