“Берегиня”, особняк з фруктами і янголом
Вперше провулок Тараса Шевченка згадується в середині ХІХ ст. як вулиця Козиноболотна. Пізніше про неї пишуть як про вулицю Козине Болото. Лише в кінці ХIX ст. на прохання жителів вона була перейменована в провулок Хрещатицький, і тільки з 1925 р носить теперішню назву. Варто звернути увагу на будівлю №1/2. Нещодавно на фасаді з’явилася “Берегиня” від художника з Коста-Ріки Мата Руда – дама з закритими очима оточена соняшниками.
Неподалік знаходиться старовинний особняк №4. Триповерховий пам’ятник архітектури був побудований в кінці ХІХ ст. і використовувався як житловий будинок. Фасад будівлі прикрашений багатою ліпниною: тарілки з фруктами, а по центру будівлі – невеликий янгол, який дивиться вниз на всіх, хто йде.
Слідами Шевченка і кавомолка бажань
Гуляючи по провулку, варто звернути увагу на величезну кавомолку на тротуарі.
Вона встановлена з рекламною метою, але туристи вже ввели традицію – потерти її і загадати бажання. Кажуть, збуваються. Неподалік знаходиться одноповерховий особняк (провулок Т. Шевченка, 8-а) – філіал будинку-музею Тараса Шевченка. Будівля була побудована в 1835 р і належала чиновнику Івану Житницькому.
Легендарний поет прожив тут з весни 1846 р до моменту його арешту – 5 квітня 1847 р середині старовинного особняка відтворена кімната, в якій жив Шевченко, і зараз в ній можна знайти робочий стіл поета, на якому представлені унікальні експонати: ручка, перо, чорнильниця, кавник і навіть фляга, і його люлька, подарована Миколою Костомаровим. А ще можна побачити його білий літній костюм. На території музею встановлено пам’ятник поетові.
Персиковий особняк з обличчями князівен
Чотириповерховий особняк з персиковим відливом знаходиться в провулку Тараса Шевченка, 7.
Він вражає своєю розкішною ліпниною у вигляді палацових бантів і акуратними величезними пілястрами. Крім того, фасад прикрашений невеликими симпатичними жіночими обличчями, які розмістилися над вікнами третього поверху.
Місцеві жителі запевняють, що особи “змальовані” з княжих осіб, про що свідчать їх головні убори у вигляді корон. Прибутковий будинок побудований на початку ХХ століття і був дуже популярний серед городян, але по кишені був доступний далеко не всім. Тут проживали заможні купці і чиновники.
Особняк від зодчого для знатних купців
В кінці вулиці знаходиться вельми неприваблива і запущена триповерхова будівля. Цей прибутковий будинок під №13 / 21 відомий в Києві ще з XIX століття.
Тоді за заповітом дворянина Вишневського маєток перейшов у володіння спадкоємців, але незабаром вони продали його купцеві Мазченку. Правда, тоді у дворі був лише одноповерховий будиночок з стайнею і сараєм, але з появою нового господаря на подвір’ї з’явився прибутковий будинок. Незабаром купець Мазченко помер, і тоді маєток перейшов у володіння іншому купцеві Миколі Іконнікову, який замовив проект сучасного особняка 13/21 у знатного на той час архітектора Володимира Ніколаєва, який побудував десятки найкрасивіших будівель в Києві.
Вулиця голосу Івана Сусаніна і Бориса Годунова
Піднявшись крутими сходами вгору по провулку Шевченка, потрапляємо на вулицю Паторжинського, яка названа на честь українського оперного співака Івана Паторжинського. Він именит завдяки фільму “Наталка Полтавка”, де виконував партію Макогоненка. Втім, його талант був настільки великий, що йому довіряли оперні партії Тараса Бульби, Івана Сусаніна, Бориса Годунова. Сама ж вулиця невелика, на ній можна відшукати лише один пам’ятник архітектури (№4).
Чотириповерховий особняк жовтого кольору побудований в 1887 році і служив прибутковим будинком. Зараз будівля житлова, правда, багато апартаментів все ж віддані в оренду столичним підприємцям.
Фото: Олександр Яремчук
Джерело: Сегодня
