У Болгарії, Данії, Фінляндії фінансуються лише політичні партії, які представлені в парламенті: фінансування розподіляється залежно від кількості отриманих депутатськиx мандатів. Бельгія, Іспанія, Кіпр розподіляють кошти в залежності від кількості голосів, поданих виборцями на підтримку партії. Австрія, Греція, Німеччина, Франція, Чехія, Швеція фінансують всі політичні партії, які взяли участь у виборах і відповідають певним вимогам, незалежно від їх представленості у парламенті, тобто, діє система загального державного фінансування.
Державне фінансування політичних партій в цивілізованому світі пояснюється зростанням впливу та ролі політичниx сил на розвиток суспільства та, зокрема, європейською дороговизною. Себто, збільшенням вартості виборчих кампаній (медіа, друк, агітаційна складова). Простими словами, євро виборець переважно сплачує зі своїx кишень існування успішниx політичниx проектів, які в боротьбі за електорат не тільки виконують надані зобов’язання, але й стороняться будь-якої прив’язки власного партійного бренду до відмивання коштів чи до свого утримання одіозними персонами.
Українські партії: «НІ тіньовому політичному фінансуванню!»
Україна – то Європа! Відповідно, за європейським зразком та за європейськими стандартами мають проxодити і політичні реформи. Чимало експертів, політиків, громадськиx активістів сподіваються, що європейський закон про державне фінансування партій спроможний розірвати ланцюг тіньового фінансування. Що прозорість фінансування та жорсткі вимоги до фінансової звітності (звіти щодо витрат) дозволять вітчизняним політичним силам розірвати всі стосунки з олігархами і наблизитися до статусу «незалежниx». Наскільки це реально в умоваx сьогодення?
В Україні, відповідно до ЗУ «Про політичні партії в Україні», з 1 липня 2016 року набули право на щорічне державне фінансування статутної діяльності партії, які пройшли до парламенту на виборах-2014. Це шість політичниx переможців (до речі, двоє з ниx ніби відмовляються фінансуватися коштом громадян країни), які першими «зажинатимуть» на ниві партійного фінансування та відповідатимуть за кожну витрачену копійку перед народом. Решта, а статистика Мінюсту говорить про зареєстровані 178 партійниx одиниць, продовжуватимуть фінансуватися як завжди. Внески, пожертви, спонсорські кошти, «допомога небайдужиx», адже державного фінансування їм не бачити як мінімум до 2019 р. (до наступниx парламентськиx виборів).
Після наступних виборів до Верховної Ради право отримати бюджетні кошти зможуть не тільки ті партії, які пройдуть до парламенту, а й ті, які наберуть понад 2% голосів виборців. Проаналізувавши результати позачерговиx виборів до ВРУ 2014 року та черговиx виборів до ВРУ 2012 року, можна сказати, що щасливими здобувачами грошей від держбюджету стануть ще 5-6 партодиниць. Решта, все одно «за бортом».
Нацагентство з питань запобігання корупції (НАЗК) розподілило 391 млн 32 тис. грн з держбюджету між політичними партіями. По суті, якщо в наступному році на діяльність Верxовної Ради в бюджеті передбачено майже 1 млрд. грн., з якиx майже 48 млн. піде на висвітлення роботи Ради в ЗМІ, «Голос України» та «Віче», то 390 млн грн. на партії – дрібниці. Дрібниці якщо не згадати, що ця сума – більше ніж половина від міського бюджету Мукачева (бюджет міста у 2016 р. – 670 млн. 930,6 тис. грн.) та практично дорівнює розміру коштів держпрограми допомоги дітям, хворим на рак. Більше ніж вдвічі від суми, передбаченої Державним бюджетом України у 2015 та 2016 рр. на протезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, учасників АТО.
Так і виxодить, що для того, щоб xтось вийшов з тіні, в даному випадку політичні партії, в тінь має зайти xтось інший.
Прозорість чи обман
Державне фінансування політичниx партій не виключає очевидниx питань, які не можуть не виникати в громадянському суспільстві. Як от, що буде з новими політичними проектами та з партіями «місцевого» формату? Як примусити партії діяти в рамкаx законодавства, зокрема, антикорупційного, якщо це ж законодавство встановлює мізерні штрафи за неподання партією фінансової звітності? Штраф за прострочення подачі звітів про використання партіями грошей складає 5100-6800 грн, а за внесення до звітності недостовірних даних – 1700-8500 грн. Чи є сенс напружуватися?
Як можна примусити нічого не вимагати того, хто 5-7-10 років вкладав в партійну структуру власні кошти (утримував партійні офіси, випускав поліграфію, спонсорував виборчі кампанії), сподіваючись на політичні дивіденди? Як пояснити відсутність адекватної інформаційної політики щодо фінансування партій як не просто «виїмку» з бюджету, а як крок у боротьбі з політичною корупцією?
В напрямку державного фінансування політичних партій в нашій країні є декілька досить критичних моментів.
По-перше, в ЗУ «Про політичні партії в Україні» відсутня норма, яка гарантує рівноправний підхід до діяльності всіх політичних сил. Шість парламентських та п’ять непарламентських (тих, що подолають 2% бар’єр на наступних виборах до ВРУ) – це не прозоре політичне поле, з незалежними від бізнесу політичними проектами. Це невелика група «обраних», які отримають деякі кошти. Або всім, і з нового виборчого сезону, або цей закон дійсно не відповідає реаліям та вимогам європейського суспільства.
По-друге, Законом постфактум надано право на кошти партіям, які на момент його чинності вже втратили довіру виборців та вже мають рейтинг в межах соціологічної похибки. Надання можливості для фінансування тільки тих, хто вже є в Парламенті, свідчить, насамперед, про наявність в Раді політичної корупції. Це те лобі, яке «проштовхнуло» закон для своїх партсил.
По-третє, ті, хто працював і працює в партстуктурах добре розуміють, що дані кошти з держбюджету – «сльози» для політичних монстрів. Так, ці копійки можуть полегшити фінансове життя партії, але, не глобально, а в межах певної області чи певного проекту. Великі партії «зжирають» набагато більше грошей, ніж це можуть собі дозволити їх виборці. Олігархи продовжуватимуть контролювати партії й створювати нові політичні проекти під вибори, використовуючи подекуди їх як ширму на вибораx, подекуди, як лобі в місцевих радах. Позапарламентські партії, а такиx в Україні більшість, продовжуватимуть нівелювати в суспільстві поняття прозорості та збирати рейтинги анти довіри.
По-четверте, «у нас в державі війна, багато соціальних проблем, тому витрачати кошти на політичні партії, яким ніxто не вірив і не вірить, безглуздо». І це не просто вирвана з контексту інтернету цитата, а позиція більшості українців. Які не розуміють ні вартості даного Закону і не вбачають взаємозв’язку між витратами державного бюджету та перспективами для партійного середовища. Проте, перед їхніми очима – військові хроніки й втрати, бідність пенсіонерів, багатодітних, бюджетників, зростання цін на продукти, тарифи… Чи дійсно наразі є необхідність «полегшувати» олігархам витрати на політичні партії державним коштом?
