Реставрацію Андріївської церкви нарешті закінчили. Про це повідомив заступник директора по реставраційним роботам Національного заповідника “Софія Київська” Вадим Кириленко у мережі “Фейсбук”.
“Закінчено реставрацію та знято риштування з північно – східної групи колон та кутового простору примикання фасадів Андріївської церкви,” – написав він.
Андріївська церква — пам’ятка історії, архітектури, живопису та декоративного мистецтва XVIII ст. світового значення. Вона збудована у 1747-1762 роках у стилі бароко за проектом Франческо Бартоломео Растреллі.
Ф.-Б. Растреллі
Серед сакральних пам’яток, збудованих за проектом зодчого Ф.-Б. Растреллі, інтер’єри більшості з яких збереглися частково, а первісне оздоблення не збереглося взагалі, чи дійшло до нас в незначних фрагментах, Андріївська церква зберегла не тільки автентичні архітектурні форми та найбільший відсоток оздоблення екстер’єру, але й у всій повноті донесла до наших днів своє внутрішнє оздоблення, яке є досконалим зразком православного церковного інтер’єру стилю бароко.
Спільне творіння геніального архітектора Ф.-Б. Растреллі, людських рук і природи породило унікальну пам’ятку, яка легкістю й витонченістю композиції, гармонійним злиттям всіХ її частин в єдине ціле, зв’язком з навколишньою природою стала шедевром архітектури доби бароко та послужила неперевершеним взірцем для наслідування у будівництві культових споруд.Світовою спільнотою споруда Андріївської церкви занесена до каталогу «1000 чудес світу. Шедеври людства п’яти континентів», виданого у Німеччині 2002 року. Враховуючи надзвичайну цінність пам’ятки, наша держава надала пропозиції щодо внесення Андріївської церкви до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.
Андріївська церква будувалася на замовлення російської імператриці Єлизавети як частина Київської царської резиденції, що складалася з Царського (Марийського) палацу та палацової церкви, д вересня 1744 року відбулася церемонія закладання церкви, під час якої імператриця власноруч поклала у підвалини храму перші три цеглини — символ майбутнього будівництва. Храм збудовано на значній відстані від Царського палацу на стрімкому відрозі Старокиївського плато, який послужив своєрідним природним п’єдесталом для споруди церкви. На цьому місці, згідно з літописом «Повість временних літ», апостол Андрій Первозванний — перший проповідник християнства на землях Київської Русі — у І столітті н.е. встановив хрест і провістив виникнення великого міста. Починаючи з XI століття, тут, змінюючи одна одну, будувалися і з часом руйнувалися дерев’яні та кам’яні церкви на честь Андрія Первозванного. Проектування Андріївської церкви було доручено обер-архітектору імператорського двору Ф.-Б. Растреллі. Франческо Бартоломео Растреллі (1700-1771) народився в Парижі в родині італійського скульптора й архітектора Карло Растреллі, який працював на той час при дворі короля Людовіка XIV. У1716 році Петро І запросив К. Растреллі на роботу до Росії, куди він приїхав зі своїм помічником — сином Франческо.
Архітектурно-будівельного досвіду молодий Растреллі набув у Росії. Людина великого таланту, неймовірної працездатності, високої професійної майстерності, Ф.-Б. Растреллі увійшов до історії архітектури як неперевершений майстер стилю бароко. У своїй творчості архітектор вдало поєднав кращі риси російського та західноєвропейського бароко, що дозволило йому створити своєрідний стиль, так зване «растреллівське» або «єлизаветинське» бароко, в якому і збудована Андріївська церква. За період творчої діяльності зодчий створив близько 70-ти будівель, які ще за життя принесли йому визнання і славу. Найвідоміші з них — Зимовий палац і ансамбль Смольного монастиря в Петербурзі, Катерининський палац у Царському Селі, Великий палац у Петергофі, палацові комплекси в Прибалтиці. До архітектурної спадщини Растреллі в Києві належать Андріївська церква та Царський палац. У творчому доробку архітектора Андріївська церква посідає одне з найвизначніших місць, ця споруда є прикладом своєрідної барокової архітектури європейського класу.
Велика заслуга у здійсненні задуму Растреллі належить відомому російському архітектору І. Мічуріну, який прибув із Москви до Києва для безпосереднього керівництва будівництвом Царського палацу та Андріївської церкви. Іван Федорович Мічурін (1700-1763) — архітектор Московської гоф-інтендантської контори. Його творчість сформувалася під впливом кращих традицій російської архітектурної школи. Свого часу Мічурін навчався в Голландії, потім працював у Петербурзі й Москві. 1734 року його призначено головним архітектором Москви. Він брав участь у складанні генерального плану реконструкції міста. У Києві архітектор І. Мічурін розробив робочі креслення, плани і профілі Андріївського пагорба.
Андріївська церква стоїть на дуже складному щодо геологічних особливостей зсувному пагорбі, який розмивається джерельними й грунтовими водами. Для її будівництва необхідно було провести великі роботи з влаштування спеціальних підмурків та будівництва своєрідної підкліті — двоповерхового стилобату, на який встановлено споруду церкви.
Мічурін провів складне інженерно-геологічне дослідження будівельного майданчика і переконався, що на глибині 13-14 м залягає материковий грунт, а вище — насипні шари та підземні води. Він розробив конструкцію стрічкового кам’яного підмурка, поєднавши його з двоповерховою будівлею священицьких покоїв.
Таким чином було створено масивні підвалини — стилобат церкви та її паперть. Для зведення стилобату провели виймання ґрунту та відведення ґрунтових і джерельних вод. Підмурки стилобату — з природного каменю та битої цегли на вапняному розчині — було закладено на глибині 3,5 м від підлоги стилобату зі східного боку, 4,8 м із західного.
З метою будівництва Андріївської церкви у Києві було створено спеціальний комітет. Петербурзька канцелярія від будівель і Московська гоф-інтендантська контора присилали до Києва найкращих російських та іноземних фахівців, проте на спорудженні Андріївської церкви працювало й багато українських майстрів.
Зведення цегляних стін будівлі церкви було завершено в 1751 році, а по тому розпочалися роботи з монтажу дерев’яних каркасів даху, бань, оздоблення фасадів.
В оформленні фасадів Андріївської церкви Растреллі вперше застосував декор з чавунного литва, який раніше для культових споруд на теренах Східної Європи не застосовувався. Чавунні капітелі, орнаментальні прикраси для фасадів відливалися на тульських металургійних заводах із уральських руд. Загальна вага чавунного литва Андріївської церкви складає 97,85 тонни.
Одночасно із зовнішнім оздобленням храму велися опоряджувальні роботи і в його інтер’єрі. Підлогу було вистелено чавунними плитами. Виготовлялися форми та відливалися з гіпсу прикраси для вікон, дверей, стін, підбаневого простору. За кресленнями Растреллі спорудили каркас іконостаса. Для прискорення робіт різьблені деталі для іконостаса, надпрестольну сінь, проповідницьку кафедру, царське місце було вирішено виготовляти в Петербурзі. Петербурзьким живописцям замовили і написання ікон для іконостаса.
Освячення церкви відбулося 19 серпня 1767 року. Внаслідок виникнення серйозних проблем у зовнішній та внутрішній політиці імперії, царський двір збайдужів до Андріївської церкви, і її було викреслено зі списків палацових споруд. У1768 році церква була передана Київському магістрату, а з 1785 року нею опікувалася Київська міська дума.
