Вчені розглядають самотність як складну біологічну особливість людини, пов’язану з численними негативними наслідками для здоров’я. У новому дослідженні йдеться про те, що ця особливість може передаватися у спадок.
Співробітники Університету Каліфорнії в Сан-Дієго вивчили генотипові та фенотипові дані понад 10 тисяч людей старше 50 років, які були раніше зібрані в ході першого дослідження генома самотності, повідомляється в статті, опублікованій в Nature.
В рамках даного проекту вчені проводили скринінг на виявлення основних генетичних закономірностей самотності за допомогою спеціальної ДНК-панелі або чіпа, а також визначали, чи пов’язані вони з іншими психічними особливостями досліджуваних індивідів. Психоемоційний стан досліджуваних визначали на підставі їх власних суджень про те, чи вони відчувають нестачу товариського спілкування, забуття та ізольованість від інших.
Аналіз результатів показав, що генетична схильність до самотності коливається в межах від 14 до 27%, але що ще цікавіше: вона може бути генетично зчеплена (спільно успадковується) з іншими несприятливими для психічного здоров’я рисами схильністю до нейротизму і депресії. В даний час вчені знаходяться в пошуках генів-маркерів самотності, на підставі яких можна було б робити точні клінічні прогнози про душевний стан пацієнтів.
Джерело: УНІАН
