Офіційний розклад
Верховна Рада збільшила з 1 листопада посадовий оклад голови парламенту до 30 мінімальних зарплат (43,5 тис. гривень, з 1 грудня – 48 тис. гривень), його першого заступника й заступника – до 28 мінімальних зарплат (40,6 тис. гривень, з 1 грудня – 44,8 тис. гривень) і депутатів – членів комітетів – до 25 мінімальних зарплат (36 250 гривень, з 1 грудня – 40 тис. гривень). Посадовий оклад голови комітету Ради, спеціальної контрольної комісії з питань приватизації й голови фракції (групи) становитиме 27 мінімальних зарплат (39 150 гривень, з 1 грудня – 43,23 тис. гривень). Для перших заступників і заступників комітетів, фракцій і груп оклад в 26 мінімальних зарплат (37,7 тис. гривень, з 1 грудня – 41,6 тис. гривень).
Крім того, на оплату праці помічників-консультантів, незалежно від їх кількості, депутату щомісяця виділяється фонд у рамках 16 мінімальних зарплат (23,5 тис. гривень, з 1 грудня – 37,6 тис. гривень).
За прийняття в цілому проекту постанови № 5000-П проголосувало 230 депутатів при мінімально необхідних 226. Приємно, що хоч в якихось питаннях наші депутати знаходять спільну мову.
Життя за межами Парламенту
Наразі мінімальна зарплата становить 1 450 гривень, з 1 грудня вона збільшується до 1 600 гривень і цей же розмір зафіксовано у прийнятому в першому читанні проекті держбюджету на початок 2017 року з наступним збільшенням протягом року.
Мінімальна пенсія – 2016 визначається в Україні Законом “Про держбюджет на 2016 рік” за проектом, поданим Кабінетом Міністрів України (відповідальний – Міністерство фінансів). Сьогодні ця пенсія становить 1130 грн, з 1 грудня 2016 року вона збільшується до 1247 грн.
Мінімальний прожитковий рівень для працездатної особи – 1450 грн., з 1 грудня 2016 року вона збільшується до 1600 грн. (для непрацездатних осіб, зокрема пенсіонерів, прожитковий мінімум відповідно складає 1130 грн. , з грудня 2016 р. – 1247 грн.)
Середня зарплата вчителя – близько 3600 грн. з надбавками. Середня зарплата лікаря – до 7 тис. грн. Заробітна плата рядового солдата/стрільця ЗСУ в тилу становить близько 7 тисяч гривень, в зоні проведення антитерористичної операції – близько 10 300 гривень.
За даними Державної служби статистики в Україні розмір середньої зарплати по Україні (показник за серпень) складає всього 5202 грн. Відповідно, за межами Верховної Ради життя триває без розкошів. Вчать, лікують, охороняють нашу безпеку, випікають хліб , будують житло і виконують іншу, не менш значущу та важливу для суспільства роботу, люди за значно менші гроші, ніж народні обранці. Абсолютна ж більшість українців можуть тільки мріяти про зарплату у 20-40 тис. грн.
Крім цього було би доцільно пояснити українцям, чому гроші з державного бюджету не йдуть на підвищення зарплат тиx же бюджетників, адже в школаx скоро не буде кому вчити дітей, а в лікарняx – різати гланди.
Копійка гривню береже?
Надзвичайно цікавим є той факт, що список депутатів, які проголосували за підняття собі зарплати рясніє тими, в чиїх деклараціях за попередні роки містяться суми доходів у мільйонах гривень, поруч з автопарками, будинками, квартирами, земельними ділянками. Серед ниx найбагатші депутати Ради, такі як Федір Негой з доходом більш ніж у 44 млн. грн. та автопарком у 12 вантажівок та Євген Гєллєр, якого називають “касиром Партії регіонів” і чия деклараці у 2015 році поповнилася більше ніж на 66 млн. грн. Віталій Хомутинник, якого вдруге поспіль визнано найбагатшим депутатом ВРУ та Олександр Супруненко з доходом більше ніж 23 млн. грн. та чотирма задекларованими квартирами. Для небайдужих громадян рекомендую перейти за посиланням, де є дані в гугл-таблиці про усіх депутатів-мільйонерів Верховної Ради та звірити зі списками тих, хто голосував за підняття зарплати. Досить цікаво.
Очевидно, що депутатам-мільйонерам не потрібні ці зарплати: ні попередня у 6 тисяч, ні підвищена у 40 тис. для цих забезпечених людей «погоди не зробить». А от тим, хто дійсно живе на одну депутатську зарплату, а такі, хоч і одиниці, але у Парламенті є, достойна зарплата необхідна. І не тому що ці нещасні 1,5 тис. доларів стануть «необхідним антикорупційним заходом для депутатів, щоб вони не сиділи за рахунок олігархів», як зазначив у одному з коментарів народний депутат від “Батьківщини” Ігор Луценко. А тому що ці гроші дозволять їм жити, годувати родини й виконувати свої обов’язки. Бо щиро переконаний, що позиція «чим більше у депутата зарплата, тим більше він незалежний» (таку думку в ефірі телеканалу “112 Україна” висловив нардеп від БПП Борислав Розенблат) непереконлива. Незалежність не вимірюється грошима, бо залежить від совісті і принципів людини. Принциповий і порядний політик є незалежним у своєму виборі і у своїх рішеннях, і декілька тисяч гривень ніколи не стануть для нього вирішальними відносно власної політичної позиції.
Все – всім?
Якщо не зважати на такий важливий нюанс як те, що 40 тисяч гривень зарплати депутату за роботу, на яку він не ходить, «непозволительная роскошь» для держави, то виникає питання як фінансувати тих, хто ходить, працює, голосує, їздить на округи? Як вийти з ситуації, коли серед народних обранців є ті, хто не живе на зарплату, і ті, хто не має інших видів доходів крім офіційної оплати праці?
Вихід досить простий. Зважаючи на те, що депутатів у нас всього 423 особи, цілком реально визначити коефіцієнт законодавчої продуктивності їх роботи ( відвідування сесій, робота в комітетаx та на округаx, законотворчість, тощо). Відповідно, тим хто не виконує свої безпосередні обов’язки перед виборцями – жодної копійки не виплачувати. Ви би платили зарплату, якби у вас на виробництві працівник не з’являвся на робоче місце, а замість продуктивності «ганяв» би каву та розмовляв по телефону? Держава теж свого роду виробництво, в якому варто правильно й справедливо розставляти акценти на людському потенціалі: дипломований інженер, військовий, журналіст нічим не гірші за депутата і також заслуговують на достойне забезпечення рівня життя.
Цілком реально також запозичити й досвід Європи, де зарплата депутата прив’язана до середньої зарплати в країні . З огляду на швидкість прийняття рішень для себе, народні обранці мали би хоч трохи ознайомитися з досвідом європейськиx колег. Загалом у європейських країнах зарплата депутата прив’язана до середньої зарплатні в його країні з коефіцієнтом від 1,2 (Іспанія, Мальта) до 5,3 (Італія). В більшості країн Європи депутати працюють за коефіцієнтом 2-2,5, отримуючи зарплату в 2– 2,5, іноді в 3 рази більше за громадян своєї держави. Розмір середньої заробітної плати, як вже зазначалося вище, в Україні складає всього 5 202 грн. Відтак, з коефіцієнтом 1,2 (як в Іспанії) зарплата українського депутата повинна становити 6 242 гривень, з коефіцієнтом 2 (як в Бельгії) – 10 404 грн., а з коефіцієнтом 3,1 (як в Австрії) –16 126 гривень
По-перше, можливо така залежність змусить працювати хоча би частину народниx депутатів над підвищенням рівня життя населення. Осягнути, так би мовити, той ступінь задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей, який наразі є в країні і яким він має бути. По-друге, це буде по-європейськи.
Україна не така багата і не ті зараз умови, щоб доплачувати олігархам з Парламенту гроші на пару обідів чи на піджак від костюму Brunello Cucinelli. І без першого, і без другого, погодьтеся, у час війни можна обійтися. Саме тому сьогодні слід пропонувати затягувати паски не народу, а тим, хто отримав честь представляти цей самий народ у Верxовній Раді.
Блог Олександа Федоренка на LB.ua
